Словарь української мови (1924)/пристромлювати

by Борис Грінченко

◀ пристромити

Словарь української мови Борис Грінченко П пристромлювати

приструнник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пристро́млювати, люю, єш, сов. в. пристроми́ти, млю́, миш, гл. Прикалывать, приколоть, пробивъ чѣмъ либо острымъ (коломъ, копьемъ и пр.). Чуб. V. 1003. Закопай і осичиною з клечанини пристроми. Мнж. 156. Опівночі сина породила… шипшиною взяла пристромила. Мил. 119.