лоднымъ. Поділи ж ти нам цю курочку та й себе не оголоди. Мнж. 66.
Оголо́ни, нів, м. мн. У лошадей на деснахъ пузыри, опухоли. Вх. Зн. 43.
Оголоси́ти, ся. См. Оголошувати, ся.
Оголо́ска, ки, ж. Объявленіе, извѣщеніе. Оголоски оголошував у церкві. Вх. Уг. 255.
Оголо́шення, ня, с. Объявленіе.
Оголо́шувати, шую, єш, сов. в. оголоси́ти, шу́, сиш, гл. 1) Объявлять, объявить; возвѣщать, возвѣстить. На ввесь світ оголосили свої гріхи. О. 1862. IX. 25. Король мене банитою-вигнанцем оголосив по Польщі і Вкраїні. К. Бай. 69. 2) Опубликовывать, опубликовать. 3) Избирать, избрать голосованіемъ.
Оголо́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. оголоси́тися, шу́ся, сишся, гл. 1) О звукѣ: Раздаваться, раздаться. 2) Быть объявляемымъ, объявленнымъ, объявляться, объявиться. 3) Опубликовываться, опубликоваться.
Ого́нь, огню́, м. Огонь. По тім боці огонь горить, по сім боці видно. Мет. 39. Ого́нь пуска́ти. Поджигать. Огне́м піти́. Сгорѣть. Бодай сіно огнем пішло і коса зломилась. Чуб. Який то він собі дом коштовний збудував, — то він громовим огнем пішов. КС. 1882. ХП. 503. Ум. О́гник, о́гничок.
Ого́нь, ні, ж. = Огоня. Борз. у.
Ого́ня, ні, ж. 1) Обгонъ, объѣздъ плугомъ или раломъ при паханьѣ нивы отъ периферіи къ серединной линіи. Кіев. г. 2) Участокъ земли, занимаемый работникомъ при паханіи такого рода. Орати в огоню. Як доореш цю огоню, то випрягай воли. Кіев. г.
Огорну́ти. См. Огортати.
Огоро́д, да, м. Огородъ. Високії огороди, — капуста не родить. Чуб. V. 147. Ум. Огоро́дець. См. Горо́д.
Огоро́да, ди, ж. Ограда.
Огоро́джувати, джую, єш, сов. в. огороди́ти, джу́, диш, гл. = Обгороджувати, обгородити. Огородив двір щирим залізом, зробив ворітця з щирого злітця. Чуб. III. 295.
Огоро́дина, ни, ж. Овощи, огородныя растенія. Ганна вийшла оглядати огородину. Левиц. I. 27. См. Городина.
Огороди́ти. См. Огороджувати.
Огоро́дник, ка, м. Огородникъ. Чуб. I. 182.
Огородникува́ти, ку́ю, єш, гл. Заниматься огородничествомъ. А той огородник навчив його огородникувать. Чуб. I. 182.
Огоро́дній, я, є.Огородный. Левиц. I. 188.
Огоро́жа, жі, ж. Ограда, плетень, заборъ. Огорожа кругом нова, витка, хазяйська. Левиц. I. 22.
Огорта́ти, та́ю, єш, сов. в. огорну́ти, ну́, неш, гл. = Обгортати, обгорнути. Візьме її та й огорне в ризу золотую. Шевч.
Огорча́ти, ча́ю, єш, сов. в. огорчи́ти, чу́, чи́ш, гл. Огорчать, огорчить. Чи вам дочки, чи вам синочки гірке слово сказали? Чим вони вас огорчили? Мил. 200. Думаю: як його й огорчати їх. Г. Барв. 202.
Ограбува́ти, бу́ю, єш, гл. Ограбить.
Огра́да, ди, ж. = Огорожа. Єсть золотий сад і золотою оградою огорожений. Рудч. Ск. II. 94.
Огре́бки, ків, м. мн. Остатки корма домашняго скота. Огребки — ті, що на грядки накладають. Новомоск. у. (Залюб.).
Огре́бом, нар. — бра́ти. Загребать, обѣими руками брать. Наш титарь так огребом і бере гроші з церкви. Волч. у.
Огребти́, ся. См. Огрібати, ся.
Огриза́ти, за́ю, єш, сов. в. огри́зти, зу́, зе́ш, гл. = Обгризати, обгризти.
Огріба́ти, ба́ю, єш, сов. в. огребти́, бу́, бе́ш, гл. = Обгрібати, обгребти. Огню огреби. Чуб. V. 626. Не хотят гості їсти, треба її (капусту) обливати, — будут гості огрібати. Гол. II. 118.
Огріба́тися, ба́юся, єшся, сов. в. огребти́ся, бу́ся, бе́шся, гл. = Обгрібатися, обгребтися. Сів на човен, сів на човен, а весельцем огрібатись. Чуб. V. 163.
Огріба́ч, ча, м. Палка, которой подгребаютъ горящіе угли. Шух. I. 97.
Огріва́ти, ва́ю, єш, сов. в. огріти, рі́ю, єш, гл. 1) Согрѣвать, согрѣть, обогрѣвать, обогрѣть. Грин. III. 632. Сонце каже: я зійду, твої сини обігрію. Гол. I. 187.
Огрі́йливий, а, е. Согрѣвающій, теплый.
Огрі́йливо, нар. Тепло.
О́грі́х, ха, м. Пропущенное мѣсто при паханьѣ поля. Глядіть же, щоб оранка без огріхів була. Харьк.
Огріши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. Нарушить обрядъ, обычай, благопристойность.
Огрядне́нький, а, е. Ум. отъ огрядний.
Огрядни́й, а́, е́. Дородный. Огрядний високий парубок. МВ. I. Ум. Огрядне́нький. Хоч низенька, так огрядненька. Посл.
