Словарь української мови (1924)/обгороджувати

by Борис Грінченко

◀ обгорода

Словарь української мови Борис Грінченко О обгороджувати

обгородити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Обгоро́джувати, джую, єш, сов. в. обгороди́ти, джу́, диш, гл. Огораживать, огородить, загораживать, загородить, обвести, окружить. Чоловік виноградник обгородив тином. Єв. Мр. XII. 1. Двір дошками обгорожений. Рудч. Ск. Мати Марусеньку родила, місяцем обгородила. Лукаш. 97.