Словарь української мови (1924)/обгортати

Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обгортати
Берлін: Українське слово, 1924

Обгорта́ти, та́ю, єш, сов. в. обгорну́ти, ну́, неш, гл. 1) Обворачивать, обвертывать, обвернуть, обматывать, обмотать, укрыть кругомъ. Обгорнув його плащаницею. Єв. Мр. XV. 46. Обгорнула дитину ряденцем. 2) Окучивать, окучить (растеніе). З неділі треба картоплю обгортати. Харьк. 3) Обкладывать, обложить, окружать, окружить, облегать, облечь, обнять. Обгорни горщик жаром. Черниг. Небо хмари обгорнули. Обгорнуто таборами Єрусалим. Єв. Л. XXI. 20. Обгорнули наливайців леєстровиками. К. Досв. 8. Ще більший жаль обгорнув його. НВолын. у. Сміх мене обгортає. Ном. № 12297. І обгорнули мене думки та гадки. Федьк.