Постадникува́ти, ку́ю, єш, гл. Побыть пастухомъ лошадей.
Поста́дниця, ці, ж. Дѣвушка, играющая главную роль на обжинкахъ. Подлясье.
Постанець, нця, м. Тараканъ. Вх. Лем. 454.
Постано́ва, ви, ж. Постановленіе, рѣшеніе. Не перемінив своєї постанови. Св. Л. 173.
Постанови́ти. См. Постановляти.
Постановля́ти, ля́ю, єш, сов. в. постанови́ти, влю́, виш, гл. 1) Ставить, поставить. Постановив їх (воли) серед двора до ясел. Г. Барв. 381. Пушку сироту упереду постановляв. АД. II. 24. І рідня, і діти єсть у його, а нікому хрест постановити. Шевч. 508. Постановили салдата на кватирю. 2) Истрачивать, истратить. Що придбали ми, — усе за тебе постановили. Г. Барв. 133. 3) Постановлять, постановить, сдѣлать постановленіе. Постановила я собі покинути удову бабусю. Г. Барв. 395. Старий пацюк кричить, закон постановить. Гліб. 4) Людьми́ постанови́ти. Сдѣлать человѣкомъ. Час тебе оженити, людьми постановити. Лукаш. 152.
Постара́тися, ра́юся, єшся, гл. Постараться. Я хутко миттю постараюсь в трістя його к чортам загнать. Котл. Ен. I. 9.
По́старий, а, е. Староватый, пожилой. Вже постарий чоловік Онопа. НВолын. у. Стоїть якась постара замучена молодиця. МВ. I.
Поста́ритися, ріюся, єшся, гл. Состарѣться. Обоє постарились. Єв. Л. I. 7.
Поста́ріти, рію, єш, гл. Постарѣть, состарѣться. Ніколи не постаріє. НВолын. у.
Постаростува́ти, ту́ю, єш, гл. Побыть ста́ростою.
Постарува́ти, ру́ю, єш, гл. Распоряжаться нѣкоторое время въ качествѣ старшаго.
Постарча́ти, ча́ю, єш, гл. = Постачати.
Постаршинува́ти, ну́ю, єш, гл. Побыть старшимъ, побыть старшиною.
Поста́ти. См. Поставати.
Постаткува́ти, ку́ю, єш, гл. Остепениться. Нехай він постаткує. НВолын. у. Уже постаткував, покинув гуляти. НВолын. у.
По́стать, ті, ж. 1) Видъ, фигура, образъ. Дивиться, — шось стоїть на воротях, знайома постать. Грин. II. 94. Святий дух буває в постаті голуба. Волын. г. Вона думала, що то чорт у моїй постаті. Уман. у. Обіясник у моїй постаті ходе. НВолын. у. 2) Полоса нивы, занятая жнецами, полольщицами. Ой два сини оре, чотирі молоте, а дванадцять дочок за постать заходе. Мет. 244. Підем, матінко, у поле та зеленого жита жати, та займем широкую постать. Мет. 224. 3) Всѣ принадлежности къ плугу. Чи в тебе є вся постать? Черк. у. Ум. По́статька. Ні з ким буде жита жати. Займем постатьку невеликую. Грин. III. 549. Постатьку маленьку (баштану) пропололи до снідання. Волч. у.
Постача́ти, ча́ю, єш, сов. в. поста́чити, чу, чиш, гл. Доставлять, доставить. Нема рушників, то ми і свої постачимо. МУЕ. I. 113. Матері буду всього постачати, чого забажає. Кв.
Постача́тися, ча́юся, єшся, гл. Доставлять, дѣлать слѣдуемое? Братіку, не лякайся, братіку, постачайся, — не продавай сестри. Грин. III. 483.
Постебнува́ти, ну́ю, єш, гл. Зашагать. Постебнував він через хату. Св. Л. 203.
Посте́лечка, ки, ж. Ум. отъ постеля.
Постели́ти, ся. См. Постеляти, ся.
Постеління, ня, с. Тюфякъ, перина. Вх. Уг. 262.
Постеля́ти, ля́ю, єш, сов. в. постели́ти, лю́, леш, гл. = Постилати, послати. Мила постіль постелила. Грин. III. 179. Ой ти, козаче, ти, хрещатий барвінку, хто ж тобі постеле у дорозі та постілечку. Мет. 81.
Постеля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. постели́тися, лю́ся, лешся, гл. 1) Стлать, постлать постель. А він уліз у мішок, то постелився і вкрився. Ном. № 1308. 2) Разстилаться, разослаться. Ой через межу горошок та постелився. Мет. 82. 3) Ложиться, лечь. Сон голову похиляє, Івасенко коникові по гриві ся постеляє. Гол. I. 11.
Посте́ль, лі, ж. Настилка изъ бересты подъ подомъ печи. Радом. у.
Посте́льниця, ці, ж. Доска въ днѣ кузова телѣги.
Посте́ля, лі, ж. 1) = Постіль. І я кровавыми сльозами не раз постелю омочу. Шевч. 379. 2) Бо́жа посте́ля. Смертный одръ. Скоро його мати старая на божої постелі вздріла, на своє лице християнськеє хрест собі положила. Чуб. V. 850. Ум. Посте́лечка. Мет. 81.
