Словарь української мови (1924)/постеля
◀ постельниця | Словарь української мови П постеля |
постеляти ▶ |
|
Посте́ля, лі, ж. 1) = Постіль. І я кровавыми сльозами не раз постелю омочу. Шевч. 379. 2) Бо́жа посте́ля. Смертный одръ. Скоро його мати старая на божої постелі вздріла, на своє лице християнськеє хрест собі положила. Чуб. V. 850. Ум. Посте́лечка. Мет. 81.