Словарь української мови (1924)/староста

by Борис Грінченко

◀ старосвітщина

Словарь української мови Борис Грінченко С староста

староство ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ста́роста, ти, м. 1) Начальникъ прежняго староства, на которыя прежде были раздѣлены воеводства. К. ЧР. 10. 2) Начальникъ уѣзда въ Галиціи. 3) Староста сельскій. О. 1861. VIII. 91. 4) Сватъ. Мет. 41. МУЕ. III. 92, 93. Ум. Старо́стонько.