Обжира́тися, ра́юся, єшся, сов. в. обже́ртися, ру́ся, ре́шся, гл. Обжираться, обожраться. Обжерся та й болить живіт. НВолын. у.
Обжи́рливий, а, е. Обжорливый.
Обжи́рство, ва, с. Обжорство.
Обзе́л, лу, м. Каждый изъ клинковъ ножницъ. Лебед. у. Один обзел у ножиць скривився, та й не ріжуть. Лебед. у.
Обзеле́нкуватий, а, е. Зеленоватый.
Обзи́в, ву, м. Отзывъ, откликъ, отвѣтъ. Добре я стряснув двері аж тричи й питаю — хто в хаті? Обзиву не було, наче не було нікого в хаті. Новомоск. у.
Обзива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. обізва́тися, зву́ся, вешся, гл. Отзываться, отозваться, откликаться, откликнуться, заговорить; о животныхъ: кричать, закричать. Як зовуть, так і обзиваються. Ном. № 7127. Обізвалась стара мати та на тім боці моря: „Не плач, не плач, дитя моє!“ Чуб. V. 572. Обізвався старий батько: „Чого ждеш небого?“ Шевч. 72. Обізвався в лісі пугач. Левиц. I. 109.
Обзира́ти, ра́ю, єш, гл. Осматривать. Вони обзирають її з усіх боків. Федьк.
Обзлачний, а, е = Смашний. Вх. Уг. 254.
Обзначи́ти, чу́, чи́ш, гл. Отмѣтить знаками, обозначить. Просив, щоб обзначить йому, — де його, а де ні. Новомоск. у.
Обзноби́ти, блю́, биш, гл. Простудить. Коло проса любка боса ніжки обзнобила. Гол. IV. 452.
Обзолоти́ти, лочу́, тиш, гл. 1) Озолотить. О. 1862. IV. 38. Сонце обзолотило промінням груші й вишні і квітки. Левиц. Пов. 216. 2) Обогатить. Чи я б тебе, доню моя, не обзолотила? Левиц. I. 169.
Обзо́ри, рів, м. мн. Осмотръ дома и хозяйства, куда хотятъ дѣвушку выдать замужъ, или гдѣ хотятъ взять дѣвушку замужъ. Угор.
Оби́, сз. = Щоби. (Пущу) тоту дівчиницю з чорними очима, оби мені молодому водиці носила. Гол. IV. 504.
Обива́тель, ля, м. Обыватель, гражданинъ.
Оби́да, ди, ж. Обида. Не стільки гірка обида, як злість налила її очі сльозами. Левиц. Пов. 42. Ум. Оби́донька.
Оби́два, числ. Оба. Бігли ж обидва разом. Єв. І. XX. 4. Дивись в обидва й прислухайся обома. Волосний писарь і канцелярист Скоробреха, як кажуть, жевжики обидва. Котл. НП. 350.
Оби́дві, числ. Обѣ. Маю висіти за одну ногу, волію за обидві. Ном. № 7308.
Оби́двоє, числ. = Обоє. Скажімо ся поховати обидвоє в одну яму. Чуб. V. 78.
Обиде́нкою, нар. За день. Я обиденкою справлюсь: уранці поїду, а на ніч і додому. Харьк. г. См. Обидень.
Обиде́нний, а, е. Сдѣланный въ одинъ день. Зробіть ви обиденну сіть, таку, шоб ув один день і прялась, і сукалась, і моталась, і шоб із тії ниті і сітка плелась. Мнж. 28.
Оби́день, нар. На день, за день. Да мені хліба на багато треба: я на обидень поїду. Конот. у. Він обидень справиться. Конотоп. у. Обидень не вернеться відтіля. Борз. у. Мені трапилося бачити, як обидень ховали дочку й матку. О. 1862. II. 58.
Оби́дний, а, е. Обидный.
Оби́дник, ка, м. Обидчикъ.
Оби́дниця, ці, ж. Обидчица.
Оби́дно, нар. Обидно. Очам видно, та ногам обидно. Ном. № 11426.
Оби́ймиця, ці, ж. Узкая дощечка, которая накладывается на дрань, когда изъ нея выдѣлывается коробка, для того, чтобы дрань не ломалась. Сумск. у.
Оби́йстя, тя, с. Усадьба. Подивився він у своїм обийстю, — аж у нього все жито в засіках. Рудч. Ск. I. 81.
Оби́хвіст, хвоста, м. Жуликъ? прохвостъ? Там такий обихвіст, такий брехун. Кіев. у.
Обихі́дка, ки, ж. = Обіхідка. Може якого шага уторгував би, то й було б на обихідку. Рудч. Ск. II. 25.
Обихі́дчастий, а, е = Обіхідчастий. Хата обихідчаста.
Обича́й, ча́ю, м. Обычай, обыкновеніе. Да поїдем у той край, де хороший обичай. Мет. 30. Не позичай, — злий обичай: як віддає, то ще й лає. Ном. У мене обичай — козацький звичай: хоть побачу, то й не плачу. Чуб.
Обича́йка, ки, ж. 1) Ободъ, на который натягивается сито, рѣшето, бубенъ и пр. Вас. 152, 176. Сим. 91. 2) Деревянный или лубяной ящикъ, покрывающій въ мельницѣ или ручной мельницѣ верхній жерновъ и удерживающій муку. Черниг. у. Шух. I. 146, 264, 284.
Обича́йний, а, е. Обыкновенный. МВ. III. 124. Вх. Уг. 254.. См. Звичайний.
Обібра́ти, ся. См. Оббірати, ся.
Обігна́ти. См. Обганяти.
Обігнути. См. Обгинати.
