Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обганяти
Берлін: Українське слово, 1924

Обганя́ти, ня́ю, єш, сов. в. обігна́ти, обжену́, не́ш, гл. 1) Отгонять, отогнать. Любистком мухи обганяв. Котл. Ен. Злодіїв обганяй та гавкай на звірюку. Г.-Арт. (О. 1861. III. 84). 2) Обгонять, обогнать (вокругъ чего). Не позволю волів поганяти! — Позволь, мати, хоч раз обігнати. Чуб. V. 218.