Словарь української мови (1924)/оббірати
| ◀ оббілувати | Словарь української мови О оббірати |
оббіратися ▶ |
|
Оббіра́ти, ра́ю, єш, сов. в. обібра́ти, обберу́, ре́ш, гл. 1) Обирать, обобрать. 2) Объѣдать, объѣсть, обгладывать, обглодать. Сидить хлопець коло стола, курча оббірає. Чуб. V. 653. Тоді вовці-сірохманці нахождали і орли-чорнокрильці налітали, в головках сідали, біле тіло коло жовтої кости оббірали. АД. I. 118. 3) Избирать, избрать, выбрать. Собі місця не обібрав. Чуб. V. 1014. Ні читати, ні писати, а хотять за короля обібрати. Ном. № 7908. Обібрали одного з себе і послали до його баби. Мнж. 87. Ой дівчино люба, мила… ти ж то мене обібрала і одного в світі покохала. Грин. III. 161.