Словарь української мови (1924)/звичайний
◀ звичайненький | Словарь української мови З звичайний |
звичайність ▶ |
|
Звича́йний, а, е. 1) Обыкновенный. 2) Вѣжливый, приличный. Була звичайна, поважала людей і гріха боялась. Хата, 166. Труби на пса — на чоловіка звичайне слово. Ном. № 3500. Ум. Звичайне́нький.