був би добрий маляр, бо воно хлоп'я до всього беруче. Шевч. (КС. 1883. II. 404).
Беручки́й, а́, е́. 1 = Беркий 2. 2) Липкій, цѣпкій, вязкій.
Берфе́ла, ли, ж. и берфе́ло́, ла, с. Часть верклюга. Вх. Зн. 2. См. Ве́рклюг. Шух. I. 109, 186.
Берца, ци, ж. 1) = Бер = Кладка. На тій пропасті був перехід через малу берцу. 2) Бе́рци. Часть плуга (какая?) ЕЗ. V. 58.
Берце́, ця́, с. 1) = Берца 1 = Бер = Кладка. Желех. 2) = Орчик. Вх. Лем. 391.
Бе́саг, га, м. Чаще во мн. ч. бе́саги. 1) Мѣшокъ. То бесаги мельникові стояли з пшеницев. Гол. III. 225. 2) = Сакви, дорожный двойной мѣшокъ. Kolb. I. 69. КС. 1891. VI. 380. Шух. I. 77. Парубки кладуть калачі в бесаги. Федьк. 3) Писанка съ изображеніемъ бесагів. КС. 1881. VI. 380.
Бе́седа, ди, ж. 1) Разговоръ, бесѣда, рѣчь. Іде між нами своя весела беседа. Г. Барв. А у беседі частісінько і піп не знав, що против його говорити. Кв. 2) Пиръ, пирушка. Чи у беседі була, мед-горілку пила? Балл. 11. 3) Общество гостей. Там у покоях сидить царська чесна беседа. Рудч. Ск. Ум. Беседонька. Веселая беседонька, де мій милий п'є. Чуб. V. 805.
Бесе́дка, ки, ж. Лавка для гребцовъ въ большой днѣпровской лодкѣ, называемой дуб. Мнж. 179.
Бесе́донька, ки, ж. Ум. отъ беседа.
Бесе́дувати, дую, єш, гл. Бесѣдовать, разговаривать. А хлопець знає, що дома піп беседує. Рудч. Ск. I. 170. І пийте, і їжте, і беседуйте. Чуб. V. 149.
Бесерме́н, на и пр. = Бусурман и пр.
Бесєку́р, ра, м. Родъ растенія. Вх. Зн. 2.
Бесі, меж. Дѣтск. = Бебесі.
Бе́сіда, ди, ж. = Беседа. Бесіди богато, а розуму мало. Фр. Пр. 27. Ой чия ж то бесіда тут вечеряє весела. Х. Сб. VII. 425.
Бе́сідливий, а, е. Разговорчивый, словоохотливый. Желех.
Бесі́дувати, дую, єш, гл. 1) = Беседувати. Турок до них бесідує. Гн. I. 63. 2) Говорить, произносить. Маштер бесідує 24 разів „Отче наш“. МУЕ. III. 55.
Бесіжни́к, ка́, м. Раст. а) Paris quadrifolia. Желех. б) — огоро́дний. Malva. Вх. Зн. 2.
Бесіт, [ту?], м. Раст. Epilobium angustifolium. Лв. 98.
Бе́скед, ду, м. беске́да, ди, ж. Крутизна, обрывъ, непроходимый оврагъ. Бережно провів проміж рівчаків і бескедів. Стор. II. 194. З високої скелі в глибокий бескед. Стор. М. Пр. 40.
Беске́дина, ни, ж. Крутой горный обрывъ. Желех.
Бе́скет, ту, м. = Бескед. Довго крутилась, ходила по бескетах та по ярках. О. 1862. IV. 88.
Беске́ття, тя, с. соб. Обрывъ, обрывы, овраги. Он дивіться, яке бескеття ліворуч від дороги. Пирят. у.
Бе́скид, ду, м. 1) Гора. Желех. 2) Также во мн. Бескиди. Часть Карпатъ отъ Яблонки до источниковъ р. Стрыя на сѣверномъ и р. Латорицы на южномъ склонѣ. Гол. I. Геогр. оч. 558.
Бески́дський, а, е. Относящійся къ бескидам. Желех.
Бески́дувати, дую, єш, гл. Пасти скотъ на горахъ въ бескидах. Желех.
Бе́стія, тії, ж. Бранное: скотъ, бестія. Завзята бестія. Шевч. Ув. Бестіяка. Сим. 214.
Бестія́нський, а, е. Собачій, скотскій. Ах він бестіянський син. КС. 1883. VII. 501.
Бе́сур, ра, м. = Бусурман. Тривай, бесуре! я тебе відучу до чужих дівок залицятися. О. 1861. XI. Кух. 16.
Бе́сурів, рова, ве. 1) = Бусурманський. 2) Вражій, чортовъ. Бесурів син.
Бесурма́н, и бесурме́н, на, м. = Бусурман.
Бесурма́нський, и бесурме́нський, а, е = Бусурманський. К. ЧР. 23. Віра бесурманська. АД. I. 334.
Бесурмля́нин, на, м. = Бусурман. Злі бесурмляне з міста рушали. КС. 1884. I. 47.
Бесурмля́нський, а, е. = Бусурманський. КС. 1882. VIII. 275.
Бете́га, ги, ж. 1) Болѣзнь. Вх. Зн. 2. 2) об. Ни къ чему негодный человѣкъ. Вх. Лем. 391.
Бетего́та, ти, об. = Бетега 2. Вх. Лем. 391.
Бете́жний, а, е. Больной. Вх. Зн. 2.
Бе́тлах, и бе́тлих, ха, м. Мусоръ, крупный соръ? Мале сміття я і сам винесу, а цього бетлиха хиба возом вивезти. Могил. Подол.
