Словарь української мови (1924)/кладка
| ◀ кладільник | Словарь української мови К кладка |
кладня ▶ |
|
Кла́дка, ки, ж. Мостокъ, мостки. Ой у степу річка, через річку кладка. Макс. То було люблять прати на самій бистрині, положивши кладку з каміня на камінь. Куліш. Ум. Кла́дочка. Край гребельки млиночок, край млиночка кладочки. Чуб.