Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сакви
Берлін: Українське слово, 1924

Сакви́, ко́в, ж. мн. 1) Сума переметная. Прив'язав сакви до троку, взяв коня за повід. Мкр. Н. 11. 2) Родъ писанки. КС. 1891. VI. 374, 379. 3) Названіе двухъ взятокъ при игрѣ въ хвальку. КС. 1887. VI. 466. Ум. Саківки́.