Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/778

Ця сторінка вичитана

Кийкува́тий, а, е. = Кияхуватий. Просо кийкувате. О. 1861. IX. 192.

Кийови́й, а, е. Палочный. Кийове́ кара́ння. Наказаніе палками (у запорожцевъ). К. ЦН. 237.

Кийо́к, кийка́, м. Ум. отъ I. Кий.

Кийо́чок, чка, м. 1) Ум. отъ I. Кий. 2) Небольшая палочка, обвязанная вишневыми ягодами сверху до низу, кромѣ кончика, за который держитъ рука. Богодух. у.

Ки́ка, ки, ж. Дѣтск. слово. Мясо. О. 1862. IX. 119. Як дає дитині мняса, то каже: на́ кики! на́ кики! Уманск. у. и Харьк. г.

Ки́кати, каю, єш, гл. Куковать. Ой кикала зозуленька. Гол. IV. 497.

Ки́кіть, ки́коть, ктя, м. Остатокъ отрѣзаннаго пальца, руки, ноги, а также недоразвитая рука, нога. Желех. Ум. Ки́ктик.

Ки́кнути, кну, неш, гл. = Ґиґнути. Желех.

Ки́ла́, ли, ж. Грыжа. Грин. II. 121. Пот. III. 32.

Ки́лавець, вця, м. Человѣкъ больной грыжей. Желех.

Ки́лавий, а, е. 1) = Килавець. 2) Ки́лаві у́ставки. Уставки съ извѣстнаго рода вышивкой. Kolb. I. 48.

Кили́кати, ли́чу, чеш, гл. Щебетать. Так жалісно, як пташеняточко, киличе — пустіть. МВ. I. 78. Вона як пташка киличе.

Ки́лим, ма, м. 1) Коверъ. Будем жити, вино пити, яничара бити, а курені килимами, оксамитом крити. Шевч. 61. 2) Ковровая скатерть. Килимом стіл застеліте. Алв. 12. Стояв стіл під турецьким килимом. К. ЧР. 334. А в тіх наметах все столи стоять, позастилані все килимами. Мет. 338. Ум. Килиме́ць. К. ЧР. 38. Килимо́к.

Кили́мниця, ці, ж. Дѣлающая ковры. Жінка — ткаля, дочка — килимниця. Сим. 196.

Килимо́к, мка, м. Ум. отъ ки́лим.

Кима́к, ка́, м. Обрубокъ дерева. Дубовий кимак. Ум. Кимачо́к. Ув. Кимачи́ще, кимачи́сько. Вх. Зн. 25.

Кимачи́на, ни, ж. = Кимак. (Небольшой). Вх. Зн. 25.

Кимачи́сько, ка и кимачи́ще, ща, с. Ув. отъ кима́к.

Кимачо́к, чка, м. Ум. отъ кима́к.

Кима́ччя, чя, с. соб. Обрубки дерева, части жердей и пр. Вх. Зн. 25.

Кимня́х и ким'я́х, ха́, м. = Кімнях, кім'ях.

Кинджа́л, лу, м. Кинжалъ. А є у нас, коли хочеш, турецькі запоясники, кинджали, однакі завдовжки і одного майстера. К. ЧР. 168.

Ки́нді, дів, мн. = Кенді. Надів на ноги кинді нові і рукавиці взяв шкапові. Котл. Ен.

Киндя́к, ка́, м. Лента? Родъ матеріи? Въ Думѣ про С. Кишку употреблено, по-видимому, въ значеніи флага: Ой із города, із Трапезонта виступала галера, трьома цвітами процвітана, мальована: ой первим цвітом процвітана, — златосиніми киндяками побивана; а другим цвітом процвітана, — гарматами арештована. АД. I. 208. (Паювали) златосині киндяки на козаки, златоглави на отамани. АД. I. 219.

Ки́нути. См. Кидати.

Ки́нутися. См. Кидатися.

Ки́па, пи, об. Неповоротливый человѣкъ, толстая женщина. Оце ще кипа сидить. Чуб. VII. 575.

Кипари́с, су, м. Кипарисъ. Біжить у сад меж кипариси чорні. К. МХ. 42.

Кипари́совий, а, е. Кипарисный, кипарисовый. Роздаю всім кипарисові хрестики та пляшечки з почаєвською водою. Левиц. ПЙО. I. 387.

Ки́пень, пню, м. Кипятокъ. Кипнем її… спарив. О. 1862. V. 85.

Кипі́ння, ня, с. Кипѣніе. Дещо.

Кипі́ти, плю́, пи́ш, гл. 1) Кипѣть. В печі палає полум'я… кипить вечеря. Левиц. I. 5. У тих казанках киплять грішники. Стор. Як у казані́ кипі́ти. Сильно волноваться, шумѣть; сильно ссориться. На ярмарку — як у казані кипить, — такого народу. Харьк. Під'їхав Іванець із своїми запорожцями, і пійшло усе як у казані кипіти. К. ЧР. 312. У їх у хаті що-дня як у казані кипить: невістки не помиряться, а за їми й чоловіки — така сварка. 2) Волноваться. Як кипів ти в молодому вікові і як тугував на старости. Кв. Голова горить і серденько кипить, і тіло болить. Вовч. III. 15. Кипи, кипи, моє серденько, на ножі. Нп.

Кипля́чий, а, е. = Кип'ячий.

Ки́поть, птю, м. Копоть, сажа. Аж заплакали: змили той кипоть, що за сім літ на серці осів. Г. Барв. 96.

Кипта́р, ра, м. = Кептар. Гол. Од. 67.

Киптюга́, ги́, ж. = Кіптяга. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.