Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кіптяга
Берлін: Українське слово, 1924

Кіптяга́, ги́, ж. Пыль. Кіптягу збили діти у хаті. Кіптяга така, що й світу не видко. Черк. у. Збив таку кептягу коло землянки. Мир. ХРВ. 83.