Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/768

Ця сторінка вичитана

Кача́точко, ка, с. Ум. отъ кача́.

Кача́чий, а, е. Утиный.

Каченя́, ня́ти, с. Утенокъ. Роспалався, як жаба до каченяти. Ном. № 3411. Білії гуси поспішаються на воду з гори, а чорнорябі каченята, крякаючи, у двір садком беруться. МВ. Ум. Каченя́тко, каченя́точко.

Ка́чер, ра, м. = Качур.

Ка́чество, ва, с. (Заимств. изъ русск. яз.). Недостатокъ. Усі в один голос сказали, що за ним (Левком) ні одного качества. Кв.

Ка́чечка, ки, ж. Ум. отъ качка. 1) Уточка. Ой на ставу, на ставочку качечка ночує. Грин. III. 227. Употребляется какъ ласкательное слово къ женщинамъ: моя ж ти, качечко! 2) = Коник 4. Чуб. VII. 410.

Ка́чильці, ців, м. мн. = Карпульці. МУЕ. III. 24.

Качи́ний, а, е. Утиный. Це качине яйце. Канев. у.

Ка́чка, ки, ж. 1) Утка. На бистрому на озері геть плавала качка. Мет. 2) Часть снаряда для мотанія нитокъ. См. Звіяшки и Самотока. МУЕ. III. 14. Шух. I. 150. 3) Часть ткацкаго станка. См. Верстат. МУЕ. III. 16. Ум. Ка́чечка.

Качкова́л, лу, м. Родъ овечьяго сыра.

Качконо́гий, а, е. Ходящій по утиному, переваливаясь. Ач, яка качконога. Харьк. у.

Ка́ччин, а, е. Принадлежащій уткѣ.

Качну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Одн. в. отъ кача́тися. Покотиться. Той чоловік… як качнеться по траві. Грин. I. 173.

Ка́чор, ра, м. 1) = Качур. 2) мн. = Качористі вилочки. Kolb. I. 49.

Качори́стий, а, е. Качори́сті ви́лочки. Названіе особаго рода вышиванья въ Галиціи. Kolb. I. 48.

Качуле́я, ле́ї, ж. Головка маку. Качулея маку. Вх. Зн. 24.

Качу́лка, ки, ж. = Качулея. Желех.

Качуля́ти, ля́ю, єш, гл. Ковылять. Будемо ся качуляти із гор на долини. Гол. II. 440.

Ка́чур, ра, м. 1) Селезень. Хлюпощуться качаточка поміж осокою. А качечка випливає з качуром за ними, ловлять ряску, розмовляють з дітками своїми. Шевч. 660. Дикий качур все на воді і днює, й ночує. Чуб. V. 265. 2) Рабочій, перевозящій грузъ на тачкѣ. Ростовъ-на-Дону. Ум. Качу́рик. Зморозь того качурика, нехай качка кваче. Нп. Ув. Качури́на. Заріж, сину, качурину, нехай качка кваче. Чуб.

Качня́, ні́, ж. соб. Утки. О. 1861. II. Ревяк. 51.

Ка́ша, ші, ж. 1) Каша. Борщ без каші вдовець. Канев. у. Так і ду́рень ка́ші нава́рить. Это всякій сдѣлаетъ. Не дасть собі́ в ка́шу наплюва́ти. Не дастъ собой помыкать. 2) Бере́зова ка́ша. Розги. 3) Родъ игры въ мячъ. Чуб. IV. 43. КС. 1887. VI. 461. 4) Пятая фигура при игрѣ въ мячъ, называемой сті́нка. КС. 1887. VI. 463. Ум. Ка́шка, ка́шечка. Горщечок кашечки. Грин. III. 657.

Кашево́к, вка́, м. Зоол. Hypudaeus arvalis. Шух. I. 22.

Ка́шель, шлю, м. Кашель. Старість не приходе з добром: коли не з кашлем, то з горбом. Ном.

Ка́шечка, ки, ж. Ум. отъ ка́ша.

Ка́шиця, ці, ж. Родъ быка, составленнаго изъ двухъ, сбитыхъ изъ обрубковъ дерева, стѣнокъ, поставленныхъ параллельно одна другой, причемъ пространство между ними наполнено камнями; употребляются при постройкѣ ризей. Шух. I. 179.

Ка́шка, ки, ж. 1) Ум. отъ ка́ша. Кашка. Мовчи, язичку, кашки дам. Посл. 2) Раковая или рыбья икра. Ото, що товста шийка, то рачиха з кашкою. Уманск. у. 3) Внутренности насѣкомыхъ. 4) Различныя растенія: Spiraea Ulmaria L, Trifolium repens, Capsella Bursa Pastoris, Lycium flos cuculi (кашка червона), Galium verum (кашка жовтенька). ЗЮЗО. I. 123, 137. Желех. Вх. Пч. I. 11. 5) Бере́зова ка́шка. = Бере́зова ка́ша. Хведько не вчивсь і скоштував березової кашки. Гул. Арт.

Кашке́т, та, м. = Каскет. Чуб. VII. 413. На голові кашкет добрий. Св. Л. 303. Ум. Кашке́тик.

Кашке́товий, а, е. Фуражечный.

Кашлю́к, ка́, м. Коклюшъ. Желех. Харьк. г.

Ка́шляти, ляю, єш, гл. одн. в. кашляну́ти, ну́, не́ш, гл. Кашлять, кашлянуть. Хтось за ворітьми почав кашляти. К. ЧР. Коли ведмідь кашлянув, — ждати, що зареве. МВ. III. 141.

Ка́шний, а, е. Икристый. Кашна риба. Чигир. у.

Ка́шник, ка, м. Горшокъ для каши. Наставила кашник з водою. Кв. Ум. Ка́шничок. Мнж. Ск. 181.

Кашова́р, ра, м. Кашеваръ. Є в рукописях оповідання Івана Цалібала, кашовара запорожського. Ном. Кашовар, поче-