Словарь української мови (1924)/качур
| ◀ качуляти | Словарь української мови К качур |
каччин ▶ |
|
Ка́чур, ра, м. 1) Селезень. Хлюпощуться качаточка поміж осокою. А качечка випливає з качуром за ними, ловлять ряску, розмовляють з дітками своїми. Шевч. 660. Дикий качур все на воді і днює, й ночує. Чуб. V. 265. 2) Рабочій, перевозящій грузъ на тачкѣ. Ростовъ-на-Дону. Ум. Качу́рик. Зморозь того качурика, нехай качка кваче. Нп. Ув. Качури́на. Заріж, сину, качурину, нехай качка кваче. Чуб.