Словарь української мови (1924)/качка

by Борис Грінченко

◀ качиний

Словарь української мови Борис Грінченко К качка

качковал ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ка́чка, ки, ж. 1) Утка. На бистрому на озері геть плавала качка. Мет. 2) Часть снаряда для мотанія нитокъ. См. Звіяшки и Самотока. МУЕ. III. 14. Шух. I. 150. 3) Часть ткацкаго станка. См. Верстат. МУЕ. III. 16. Ум. Ка́чечка.