123. Караєшся ти страхом та бідою. К. Іов.
Карау́л, лу, м. (Заимств. изъ русск. языка) = Калавур. Як опанували Умань, то й поставили усюди свій караул. ЗОЮР. I. 299. Ой кругом церкви, церкви січової караули стали. Нп.
Карау́лити, лю, лиш, гл. (Заимств. изъ русск. яз.) = Калавурити. Голова послав, щоб коло того зарізаного караулили. Кв. II. 313.
Кара́фа, фи, ж. Графинъ. Ум. Кара́фка, Кара́фочка.
Карафко́вий, а, е. Графинный.
Кара́фочка, ки, ж. Ум. отъ карафа.
Карахве́т, та, м. Карась. Бач, які гарні карахвети ловляться. Екатерин. г.
Карахо́нька, ки, ж. Родъ маленькой тыквы. О. 1861. IV. 34.
Карая́ч, чу, м. Раст. Чернокленъ. Терск. обл.
Карб, бу, м. 1) Нарѣзка, зарубка, рубецъ, мѣтка. Подольск. г. Переносно: слѣдъ, воспоминаніе перенесеннаго. В короткий вік мій багато карбів лягло на мойму серці. Г. Барв. 99. 2) Вырубка въ бревнѣ поперегъ, на половину толщины, для закладки въ нее другого бревна. Каменец. у. 3) Бирка, счетная палочка. На карб узя́ти. Поставить въ счетъ. Ум. Карбе́ць, ка́рбик, ка́рбичок.
Ка́рба, би, ж. Борозда. Уманск. и Гайсин. у.
Карба́с, су, м. Большая весельная лодка для прибрежнаго плаванія въ морѣ. Левч.
Карба́ч, ча́, м. 1) Кнутъ, плеть, нагайка. А козаченько оглядається, карбачем одбивається. Макс. Карбачем по спині затинає. ЗОЮР. I. 218. 2) Жгутъ въ игрѣ. Мил. 56.
Карбе́ць, бця́, м. Ум. отъ карб.
Ка́рбик, ка, ка́рбичок, чка, м. Ум. отъ карб.
Карбі́вка, ки, ж. 1) Нарѣзываніе мѣтокъ. 2) Чеканъ, чеканка. 3) Сушеная рыба съ нарѣзками.
Карбівни́к, ка́, м. = Карбівни́чий 1.
Карбівни́чий, чого, м. 1) Кладущій клейма. 2) Полѣсовщикъ. Вийшов з хати карбівничий, щоб ліс оглядіти. Шевч. 84. Я тут у лісі карбівничим. КС. 1882. X. 187.
Карбі́ж, жа́, м. Нарѣзки на деревѣ для счета, для отмѣтки предмета и пр. Вас. 155, 174. По пальцях тож не розлічу… Над карбіжем тож не трудилась. Котл. Ен.
Карбо́ванець, нця, м. Рубль — первоначально серебряный, затѣмъ всякій. Далебі дав би карбованця, як би не пропив учора. Шевч. Ум. Карбо́ванчик. Ми що-разу де карбованчика заробимо або позичимо, то й одішлемо. Г. Барв. 499. Нехай протрусить батькови карбованчики. Кв. II. 139.
Карбо́ваний, а, е. 1) Испещренный нарѣзками, покрытый рѣзьбой. Сволок карбований. 2) Изрѣзанный, израненный. Купив чабака карбованого. Харьк. Карбо́вана ри́ба. Рыба, изъ которой вынуты внутренности и сдѣланы по ней разрѣзы для соленія. 3) Изукрашенный карнизами и пр. (о зданіи). Ой на дворі дворець карбований. Гол. 4) Серебряный (о рублѣ). За чотирі карбовані рублі оддав.
Карбо́ванчик, ка, м. Ум. отъ карбованець.
Карбо́вка, ки, ж. = Карбівка 3. Оселедців щось не беруть люди, а рибою карбовкою ми визволились. Сумск. у.
Карбува́ти, бу́ю, єш, гл. 1) Нарѣзывать, дѣлать нарѣзы. Харьк. г. 2) Рѣзать, сѣчь. І тих двох братів порубали, тіло козацьке карбували. 3) Анатомировать. На другий день лікарь її карбував, — каже: вмерла. О. 1861. VII. 3. 4) Замѣчать, ставить въ счетъ. Дивиться господарь скалубиною, що робить жовнір з господинею; дивиться, дивит, а все карбує, на свою жіночку дрючок готує. Гол. I. 147. Отсюда переносно: давать въ долгъ. Мусить гаспедська Настя (шинкарка) карбувати тобі. К. Бай. 39.
Карбуля́ти, ля́ю, єш и карбуча́ти, ча́ю, єш, гл. = Кабутати. Kolb., Pokucie, I. 196. Желех.
Карваса́рь, рю, м. Словесный судъ, помѣщавшійся въ прежнія времена въ городахъ и селеніяхъ на ярмарочныхъ площадяхъ въ палаткѣ. Котл. Ен., также и словарь къ ней.
Карва́тка, ки, ж. = Кавратка. Повна карватка ще торішньої дулівки. Кв. Старий, дуже вже старий! Як візьме в руки карватку, шоб напиться води, то і в руках не здоліє держать. Лохвиц. у. Слов. Д. Эварн.
Карва́ш, ша, м. Обшлагъ. См. Закавраш.
Карда, ди, ж. Желѣзная щетка, которою расчесываютъ шерсть или ленъ.
