Словарь української мови
Борис Грінченко
К
калавур
Берлін: Українське слово, 1924

Калаву́р, ра, м. Заимствов. изъ русскаго языка. 1) Караулъ. Ой кругом церкви січової калавури стали. Нп. Для ночі вдвоє калавури на всіх поставили баштах. Котл. Ен. V. 40. 2) Крикъ: караулъ! А він гукає: пробі! калавур! Гліб. 16.