Словарь української мови (1924)/карбівничий

by Борис Грінченко

◀ карбівник

Словарь української мови Борис Грінченко К карбівничий

карбіж ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Карбівни́чий, чого, м. 1) Кладущій клейма. 2) Полѣсовщикъ. Вийшов з хати карбівничий, щоб ліс оглядіти. Шевч. 84. Я тут у лісі карбівничим. КС. 1882. X. 187.