Словарь української мови (1924)/карб
| ◀ караяч | Словарь української мови К карб |
карба ▶ |
|
Карб, бу, м. 1) Нарѣзка, зарубка, рубецъ, мѣтка. Подольск. г. Переносно: слѣдъ, воспоминаніе перенесеннаго. В короткий вік мій багато карбів лягло на мойму серці. Г. Барв. 99. 2) Вырубка въ бревнѣ поперегъ, на половину толщины, для закладки въ нее другого бревна. Каменец. у. 3) Бирка, счетная палочка. На карб узя́ти. Поставить въ счетъ. Ум. Карбе́ць, ка́рбик, ка́рбичок.