Кали́тка, ки, ж. 1) Кошелекъ кожаный. Скупий збірає, а чорт калитку шиє. Ном. 2) Писанка съ изображеніемъ калитки. КС. 1891. VI. 380. Ум. Кали́точка. Узяла я ті гроші в калиточку. МВ. Лікарям — поможись чи не поможись, а калиточка розв'яжись. Ном.
Калі-буд-буд! Крикъ русалокъ. Калі-буд-буд! дайте мені волосинку зарізати та дитинку. Нар. пов.
Ка́лі да́ти. Запачкать умышленно грязью во время купанья. Дѣти, шаля во время купанья, пачкаютъ другъ друга грязью, крича: „Ка́лі! калі“.
Ка́ліво, ва, с. 1) Кустъ картофеля. Картопля сеє літо не вродила: потроху пуд калівом. Черниг. у. Оце три каліва викопала. Черниг. у. 2) О коноплѣ, льнѣ: половина повісма. Черниг. у.
Калі́ка, ки, об. Калѣка, увѣчный. Каліка не родиться — робиться. Ном. № 4663. Була колись Гандзя каліка небога, божилася, молилася, що боліли ноги. Шевч. 138. Ум. Калі́ченька, калі́чка. Ой не бий, мати, і не лай, мати, не роби каліченьки. Чуб. V. 146.
Калі́куватий, а, е. Уродливый, съ тѣлесными недостатками, увѣчный. Чигир. у. Калікуватий трохи хлопець. Зміев. у.
Каліфа́ктор, ра, м. Сторожъ при духовныхъ учебныхъ заведеніяхъ. Подольск. у.
Калі́цтво, ва, с. Калѣчество, увѣчье. Сціпило, звернуло їй, руку — не дай Бог каліцтва. Харьк. г. Спасеть вас Біг, що й нас при каліцтву не забуваєте. Лебед. у. Хиба яке каліцтво знайдуть дохторі, то не піде в москалі. НВолын. у.
Ка́ліч, чі, ж. соб. 1) Калѣки. Попродав увесь скот — зосталась сама каліч. Лохвиц. у. 2) Все искалѣченное, испорченное. Знов піднімали в його головці на другий лад — покручені фантазії, якусь каліч образів. Левиц. I. 244.
Калі́чений, а, е. Искалѣченный… Підняв руки калічені до святого Бога. Шевч. 529.
Калі́ченька, ки, об. Ум. отъ калі́ка.
Калі́чити, чу, чиш, гл. 1) Увѣчить, калѣчить. Скинь її (свиту) зараз, скинь!.. Ти себе покалічиш. — А селяне носять та й не калічать же себе. Левиц. Пов. 159. 2) Уродовать, искажать, извращать. Не з щиростю… приступає до рідного слова, та й почне його калічить. О. 1861. IV. 34.
Калі́читися, чуся, чишся, гл. Увѣчиться. Калічиться бідна дитина. Мирг. у.
Калі́чка, ки, об. Ум. отъ каліка. 1) Немного калѣка или маленькій калѣка. 2) Вторая ручка на косовищѣ, — въ концѣ его. Шух. I. 169. 3) Родъ съѣдобнаго гриба. Вх. Зн. 23.
Калі́чний, а, е. Увѣчный. Царь уп'ять послав сказать: щоб збірались до його… усі: і старе й мале й калішне. Грин. I. 174.
Калія, лії, ж. Индиго, синяя краска. Вас. 170. Синій як калія. Ном. № 13150. Так було б'є, що під очима як калія синє. Лебед. у.
Калки́й, а, е. = Кальний.
Ка́лко, нар. = Кально. Сів би, та калко. Ном. № 13323.
Калми́чити, чу, чиш, гл. Смачивать снопы въ жидкой глинѣ предъ покрываніемъ ими крышъ.
Калми́чіння, ня, с. Смачиваніе сноповъ въ жидкой глинѣ предъ покрываніемъ ими крышъ.
Кални́й, а́, е́. = Кальний. Пізнають хлопці і в калній сорочці. Ном. № 11245. Треба їм десь через дуже калну балку їхати. Мнж. 121.
Ка́лно, нар. = Кально. І снігу нема і води, і в полі не кално, а сухісінько всюди. Кв. II. 38.
Калому́т, та, ту, ж. = Каламут.
Калому́тити, му́чу, тиш, гл. = Каламутити.
Калому́титися, му́чуся, тишся, гл. = Каламутитися.
Калому́тний, а, е, = Каламутний. Каломутна річка. К. Досв.
Калу́гирь, ря, м. Монахъ. Калугирю, каже (до ченця): що то це ти робиш? Рудч. II. 201.
Кальбу́ки, бу́к, ж. мн. См. Цапар. Шух. I. 171.
Кальви́нець, нця, м. Кальвинистъ. (Українські пани), приподобляючись до панів ляхів, робились римськими католиками, кальвинцями, лютеранами. К. ХП. 114.
Кальви́нський, а, е. Кальвинисткій. У XVI-му ст. лютеранська та кальвинська колотнеча за віру. К. Кр. 9.
Кальма́н, на́, м. = Кайман. Шух. I. 175.
Кальни́й, а, е. Грязный, нечистый. В ремесника золота рука, та кальний рот. Ном. № 410. Як загнали ляхів в кальнії болота. Лукаш. 57. Шлях кальний, — коні ледве-ледве сунуть. Мир. ХРВ. 298. См. Калний.
