Зінькі́вка, ки, ж. 1) Сортъ деревянныхъ курительныхъ трубокъ: небольшая круглая трубка съ короткой шейкой. Вас. 148. 2) Островерхая высокая барашковая шапка. Вас. 156.
Зі́па, пи, ж. Крикунья.
Зіпа́ка, ки, об. Крикунъ, крикунья. Мир. ХРВ. 124.
Зіпа́ти, па́ю, єш, гл. 1) Кричать, орать. О. 1862. I. 42. То піп дурний — нащесерце зіпає. Ном. № 12464. 2) = Зіхати 2 и 3. Курєтко туй-туй здохне; от іще зіпає ледві. Вх. Зн. 22.
Зіпну́ти, ся. См. Зіп'ясти, ся.
Зіпо́ну́ти, ну́, не́ш, гл. Заорать, загорланить, закричать. Мир. ХРВ. 264. Криком… зіпонув гайдамака. Мир. ХРВ. 251.
Зіпра́тися, зперу́ся, ре́шся, гл. Смыться, порваться отъ частаго мытья.
Зіпрі́ти, рі́ю, єш, гл. Вспотѣть.
Зіпсува́ти, сую́, є́ш, гл. Испортить. Я ті шкури не зіпсую, свою пайку відбатую. Чуб. V. 1173. См. Запсувати, Зопсувати.
Зіпсува́тися, сую́ся, є́шся, гл. Испортиться.
Зіпхну́ти. См. Спихати.
Зіп'ясти́ и зіпну́ти, пну́, не́ш, гл. Поставить.
Зіп'ясти́ся и зіпну́тися, пну́ся, не́шся, гл. = Сп'ястися. Учора собака зіп'явся, хапнув хліб. НВолын. у. Дитина на селі — поміч. Аби зіп'ялось на ноги, — зараз у поле. Мир. ХРВ. 127.
Зір, зо́ру, м. Взоръ, взглядъ. Гляне, — в'яну як від зору злої чарівниці. Млак. 4.
Зі́ра, ри, ж. Звѣзда. Не зіра то зійде, — Бог із неба снійде. Грин. III. 33. См. Зірка.
Зірва́ти, ся. См. Зривати, ся.
Зірк! меж. = Зирк!
Зі́рка, ки, ж. 1) Звѣзда, звѣздочка. Візьму тебе саму, як зірку на небі. Мет. 47. 2) — з мітло́ю. Комета. Харьк. 3) мн. Зірки́. а) Раст. Tagetes р. ЗЮЗО. I. 18. б) Lychnis Chaeredonica. ЗЮЗО. I. 127. Ум. Зі́ронька, зі́рочка.
Зірка́тий, а, е. Большеглазый. Зіркатий чоловік. Каменец. у. Зірка́тий мак. = Зіркач. Желех.
Зірка́ч, ча, м. Дикій макъ. Желех.
Зірки́й, а́, е́. Зоркій. Говірка, зірка, моторна. Мкр. Н. 12. Оченята продирать дитині, щоб було зірке. Мил. 27.
Зіркну́ти, кну́, не́ш, гл. = Зиркнути.
Зі́рко, ка, с. Зернышко. Зірко до зірка, то буде мірка. Ном. № 9907.
Зірко, нар. Звѣздная ночь. НВолын. у.
Зірни́ця, ці, ж. Звѣзда. В мене батенько — ясний місяць, в мене матінка — ясне сонячко, в мене сестриця — ясна зірниця. Грин. III. 16. Ой ішов я до дівчини, як зійшла зірниця. Нп. Аж зірни́ці засвіти́ли. Искры изъ глазъ посыпались (отъ удара). Ном. № 6628. 2) Молодыя деревца, выросшія изъ сѣмянъ. Я насіяв торік груш та яблунь, так тепер зірниці в аршин. Лебед. у. Ум. Зірни́чка. Ясна зірничка барз ясно світила. Гол. IV. 524.
Зірно, нар. = Зоряно. Г. Барв. 207.
Зірну́ти, рну́, не́ш, гл. = Зорнути.
Зі́ронька, зі́рочка, ки, ж. Ум. отъ зірка.
Зі́рочний, а, е. Звѣздный. Еф. 13.
Зіска́кувати, кую, єш, сов. в. зіско́чити, чу, чиш, гл. Соскакивать, соскочить.
Зісла́ти. См. Зсила́ти.
Зі́спити, плю, пиш, гл. = Зу́спіти. Я його зіспив під лісом. Каменец. у.
Зістава́ти(ся), таю́(ся), є́ш(ся), сов. в. зіста́ти(ся), та́ну(ся), неш(ся), гл. Оставаться, остаться. Все мине, а гріх зостане. Ном. № 103. Зіста́тися од кого́. Отставать, отстать отъ кого.
Зіста́вити. См. Зіставляти.
Зіставля́ти, ля́ю, єш, сов. в. зіста́вити, влю, виш, гл. Оставлять, оставить. Зажер усе, нічого не зіставив. К. Іов. 44.
Зіста́рити, рю, риш, гл. Состарить.
Зіста́ритися, рюся, ришся, гл. Состариться.
Зістрі́нути, ну, неш и зістрі́нутися, нуся, нешся, гл. = Зострінути, ся.
Зісхну́ти, хну́, не́ш, гл. Ссохнуть, засохнуть. В сухар зісхне. Чуб. I. 64.
Зіте́рти, тру́, треш, гл. Стереть.
Зітка́ти, тчу́, тче́ш, гл. Соткать. Стьожки, зітканії з кришталевих ниток. Стор. МПр. 74.
Зіткну́тися, кну́ся, не́шся, гл. Столкнуться.
Зітлі́ти, тлі́ю, єш, гл. Истлѣть. Шовкова хусточка від сльозів зітліла. Гол. I. 191.
Зітну́ти, тну́, не́ш, гл. = Стяти. Як дерево зітнуть, кожний тріски збірає. Ном. № 1249.
Зітну́тися, тну́ся, не́шся, гл. = Зтятися. Сам на сам із перевертнем зітнуся. К. ЦН. 244.
