Словарь української мови (1924)/зіхати

by Борис Грінченко

◀ зітхати

Словарь української мови Борис Грінченко З зіхати

зіхідний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Зіха́ти, ха́ю, єш, сов. в. зіхну́ти, хну́, не́ш, гл. 1) Разѣвать, разинуть (ротъ). Своє ззів, та й на моє зіхаєш. Ном. № 10827. 2) Зѣвать, зѣвнуть. Лежить та зіхає на все горло. Мир. ХРВ. 308. Вилазе відтіля (з труни) мертвець: зіхнув, потягся і подався на слободу. ХС. III. 56. 3) Испускать, испустить духъ (объ умирающемъ). Як лежала я хвора дуже, то діти все ждали: ось зіхне! ось зіхне мати. Волч. у. (Лободовск.).