забиться гноемъ. Оце рана заснітилася, так гній і не витіка. Лебед. у. Нарве палець, витече трохи гною, знов заснітиться та й болить. Лебед. у. Заснітився гній у вусі.
Засно́вання, ня, с. Закладка (постройки) и угощеніе по поводу этого. Шух. I. 89.
Засновиґа́ти, ґа́ю, єш, гл. Засновать, забѣгать.
Засно́вувати, вую, єш, сов. в. заснува́ти, ну́ю, є́ш, гл. 1) Засновывать, засновать, затыкать, заткать. Заснуєм ліси все поворозками. Нп. Павук заснував усе вікно. 2) Основывать, основать. Нову Січ на Чортомлику заснувати. К. Бай. 114.
Засно́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. заснува́тися, ную́ся, є́шся, гл. 1) Засновываться, засноваться, затыкаться, заткаться. Паутинням заснувалось. Кв. II. 196. 2) Основываться, основаться.
Заснози́ти, жу́, зиш, гл. 1) Затянуть перекладины въ ульѣ. 2) Вставить въ ярмо сно́зи.
Засну́лий, а, е. Уснувшій. Заснулий на зіму бабак. Ном. № 5491.
Засну́ти. См. Засинати.
Засо́бок, бку, м. 1) Сборки на спинѣ полушубка вверхъ отъ таліи. См. Засібний 2. 2) Задняя часть рубашки. Вх. Зн. 20.
За́сов, ва, м. Засовъ, задвижка. Ум. Засове́ць. Трьома засовцями засувала (двері). Мил. 85.
Засо́ватися, ваюся, єшся, гл. Засоваться, задвигаться. Стара засовалася на місті, мов її що вкусило. Мир. Пов. II. 47.
Засо́вгати, гаю, єш, гл. Зашаркать (ногами).
За́совень, вня, ж. = Засов. Звенигор. у.
Засове́ць, вця́, м. Ум. отъ за́сов.
За́совка, ки, ж. Родъ деревяннаго засова или задвижки у дверей, запираемой и отпираемой снаружи при помощи особаго ключа. КС. 1889. V. 489. Чуб. VII. З8З.
Засокота́ти, чу́, чеш, гл. Закричать, закудахтать (о курахъ). Півень засокотав, заляпав крилами і заспівав. Левиц. I. 45.
Засоли́ти, лю́, лиш, гл. Посолить. Варвара заварить, а Сава засолить, а Микола поставить кола. Ном. № 507.
Засоло́джувати, джую, єш, сов. в. засолоди́ти, джу́, диш, гл. Подслащивать, подсластить.
Засо́льщик, ка, м. Занимающійся соленіемъ рыбы на заводахъ. Черном.
Засопти́, пу́, пе́ш, гл. Засопѣть. А Ничипір мав щось сказати та й не здужав і тілько дужче засіп. Кв. I. 240.
Засопти́ся, пу́ся, пе́шся, гл. = Засапатися. Оддиш бо трохи, Остапе! бач, як засіпся. К. ЧР. 204.
Засоро́мити, ся. См. Засоромлювати, ся.
Засоро́млювати, люю, єш, сов. в. засоро́мити, млю, миш, гл. Пристыжать, пристыдить.
Засоро́млюватися, лююся, єшся, сов. в. засоро́митися, млюся, мишся, гл. Конфузиться, сконфузиться, застыдиться. А вона і всміхнеться, і засоромиться. МВ. (О. 1862. III. 41).
Засо́хлий, а, е. Засохшій. Дрібні сльози по пожарищу на засохлу землю роняє. Мл. л. сб. 90.
Засо́хляний, а, е. = Засохлий. Тісто зверху не засохляне. НВолын. у.
Засо́хнути и засо́хти. См. Засихати.
За́спаний, а, е. Сонный. Левиц. Пов. 17. Ой очі мої заспані. Мет. 263.
Заспа́ти. См. Засипати 2.
Заспа́тися, сплю́ся, пи́шся, гл. Обрюзгнуть отъ сна, имѣть сонный видъ. Чуб. V. 106.
За́спів, ву, м. Запѣвъ, прелюдія. К. Дз. 5.
Заспіва́ти. См. Заспівувати.
Заспі́вувати, вую, єш, сов. в. заспіва́ти, ва́ю, єш, гл. 1) Запѣвать, запѣть. Заспівайте пісеньки ой хоч однії. Мет. 114. Заспіва́ло по́ле — говорится о шумѣ зрѣлаго хлѣба. Ой чиє ж то поле заспівало стоя, заспівало нам, хорошим женцям? Мет. 394. 2) Убаюкивать, убаюкать колыбельной пѣсней. Над колисками дітвору немовлят заспівуєм котками. К. Дз. 238. 3) Заглушать, заглушить при помощи пѣнія (горе, бѣду и пр.). Не втекла… таки од свого лиха: і не загуляла й не заспівала й не затанцювала його. Левиц. I. 86.
За́спіль, нар. Сплошь, подрядъ. Мнж. 180.
Заспоко́їти, ся. См. Заспокоювати, ся.
Заспоко́ювати, ко́юю, єш, сов. в. заспоко́їти, ко́ю, їш, гл. Успокаивать, успокоить. Ой ти вміла заспокоїть лякане серденько. К. Досв. 140. Галя його заспокоювала, голубила. Мир. ХРВ. 389.
Заспоко́юватися, ко́ююся, єшся, сов. в. заспоко́їтися, ко́юся, їшся, гл. Успо-
