Словарь української мови (1924)/засипати
| ◀ засипа | Словарь української мови З засипати |
засипатися ▶ |
|
I. Засипа́ти, па́ю, єш 1) = Засинати. 2) Сов. в. Заспа́ти, сплю́, спи́ш. Засыпать, заспать, подолгу спать. Щоб хазяйка не засипала, до корови рано вставала. Ном. № 254. 3) Сов. в. Заспа́ти, сплю́, спи́ш. Забывать, забыть что-либо за сномъ, послѣ сна. Любощів ні заїсти, ні запити, ні заспати. Г. Барв. 449.
II. Засипа́ти, па́ю, єш, сов. в. заси́пати, плю, плеш, гл. 1) Засыпать, засыпать. Засипав їй очі борошном. Грин. II. 337. Його житло засипле з неба сірка. К. Іов. 40. Поховали. Засипали домовину. Г. Барв. 208. 2) Всыпа́ть, всы́пать. Засипав у ступу проса і заставив товкти москаля. Рудч. Ск. II. 166. Чиє, пане, засипано, того й мелеться. Мнж. 120. 3) Только сов. в. Быстро заговорить. Засипав, як горохом в бочку. Ном. № 12894.