Словарь української мови (1924)/засинати
| ◀ засилювати | Словарь української мови З засинати |
засинити ▶ |
|
Засина́ти, на́ю, єш и засипа́ти, па́ю, єш, сов. в. засну́ти, сну́, неш, гл. 1) Засыпать, заснуть. Серед миру я лягаю, тихо засинаю. К. Псал. 7. Ходила, блудила та й заснула, приїхав Гриць мій, — я й не чула. Лавр. 55. Заснули думи, серце спить. Шевч. 224.