покійника біля тюрми, то виводили і зарізяку черкеса. О. 1861. VII. 5.
Зарі́к, ро́ку, м. Зарокъ, обѣтъ. Зарік положив не женитись. Г. Барв. 14.
Зарі́каний, а, е. Давшій зарокъ, обѣтъ. Ті, що постять в понедільок, зовуться „зарікані“. МУЕ. III. 33.
Заріка́ння, ня, с. Зарокъ. Не вважаючи на своє зарікання, він мусив після вечері знов танцювати. Левиц. Пов. 56.
Заріка́ти, ка́ю, єш, сов. в. заректи́, речу́, че́ш, гл. Заклинать, клясть, просить. Княгиня Раїна, вміраючи, зарікала сина не піддаваться католицтву. Стор. МПр. 63.
Заріка́тися, ка́юся, єшся, сов. в. заректи́ся, чу́ся, че́шся, гл. Давать, дать зарокъ, обѣтъ. Я не зарікаюсь з бусурманами ще лучче побиться. Макс. (1849). 85. Не зарікайся всього робити, тільки свого уха вкусити. Ном. № 2620. Зарічуся та й не піду до чужої жінки. Чуб. V. 673.
Зарі́ння, ня, с. = Зарінок. Желех.
Зарі́нок, нку, м. Берегъ, покрытый мелкими камешками.
Зарі́нче, ча, с. = Зарінок. Желех.
За́рість, рости, ж. Рубецъ, слѣдъ бывшей раны, поврежденія (на деревѣ). Каменец. у.
Заріча́ний, а, е. Любящій противорѣчить. Добре, що ви такі собі на натуру плохі, — байдуже, мовчите собі; а як мій син, то лихо! Йому слово чи дві, а він тобі десять, — такий зарічаний, усе насупроти йде. Васильк. у.
Заріча́нин, на, ж. Житель зарѣчья. Превражії тії зарічане, — вони живуть за водами. Лавр. 43.
Заріча́нка, ки, ж. Живущая за рѣкой. Як напало на мене сім зарічанок, а я сама, то насилу відгризлась. Ном. № 3343.
Заріча́нський, а, е. Принадлежащій зарѣчнымъ жителямъ.
Зарі́чний, а, е. Зарѣчный.
За́річок, чка, м. Рѣчной рукавъ. Канев. у.
Зарі́чча, ча, с. Зарѣчье.
Заріша́ти, ша́ю, єш, сов. в. заріши́ти, шу́, ши́ш, гл. Окончательно рѣшать, рѣшить. Видно їм (панам) наші руки подобались, — зарішає сивоголовий дід. Мир. ХРВ. 57.
Зармути́тися, чу́ся, ти́шся, гл. = Засмутитися. Угор. Гол. III. 490.
Зарму́ток, тку, м. = Смуток. Угор. Гол. III. 132.
За́рно, нар. Завидно. Чи вже йому зарно стало на той стіжок? Рудч. Ск. II. 209.
Зарну́ти. См. Заринати.
Зароби́ти, ся. См. Заробляти, ся.
Заробі́тний, а, е. 1) Дающій заработокъ. Край заробітний. 2) Заработанный. Кв. II. 304.
Заробі́ток, тку, м. Заработокъ. Пішов він на заробітки, заробив грошей рублів мабуть із сто, — приніс додому. Рудч. Ск. I. 164. Наймит жде тяжкого заробітку. К. Іов. 11. Ой гіркі ж мої заробітки, плачуть дома мої дітки. Чуб. V. 789.
Заробі́тошно, нар. Можно заработать, есть заработокъ. Тепер заробітошно не тільки у Харькові, але й на селі. Харьк. у.
Заробітча́нин, на, м. Работникъ, идущій на заработки. Мир. ХРВ. 68.
Зароблени́на, ни, ж. Заработанная плата, заработанныя деньги. Желех.
Заробля́ти, ля́ю, єш, сов. в. зароби́ти, блю́, биш, гл. 1) Зарабатывать, заработать. МВ. II. 7. Тиждень козак заробляє, за один день пропиває. Макс. Що заробила? — Кусок сала. Чуб. III. 108. 2) Заслуживать, заслужить. А хто мене поцілує, заробить спасіння. Чуб. V. 9. 3) Задѣлывать, задѣлать. Кінці основи, що були прив'язані до куснів полотна у воротил, не можуть бути зароблені, вони полишаються яко тороки. Шух. I. 259. 4) Опачкивать, опачкать. Заробиш, сорочку ззаду! Лебед. у.
Заробля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. зароби́тися, блю́ся, бишся, гл. Запачкиваться, запачкаться. Заробився як чорт. Ном. № 6649.
Заробля́щий, а, е. Живущій заработками. Я зароблящий чоловік. НВолын. у.
Заро́бок, бку, м. = Зарібок. Гол. I. 351.
Зароботя́щий, а, е. Могущій хорошо зарабатывать, имѣющій хорошіе заработки. Найшовсь чоловік у прийми. Люде кажуть — добрий і зароботящий: і тесля, й столяр, і чоботарь, — до всього здатний. Г. Барв. 264.
Зароди́ти, джу́, диш, гл. Уродить. Зароди, Боже, жито, пшеницю, всяку пашницю! Мет. 344. Добра пшениця зародила. Мнж. 83.
Зароди́тися, джу́ся, дишся, гл. 1) Зародиться, зачаться. Курчата в яйцях через тиждень уже й зародились на лежанці під квочкою. Рк. Левиц. 2) Родиться, уродиться. Катря не в матір зародилася — палка, прудка дівчина. МВ. II. 76.
