Словарь української мови (1924)/зарібок
| ◀ зарібниця | Словарь української мови З зарібок |
зарівна ▶ |
|
Зарі́бок, бку и за́ріб, робу, м. Заработокъ. Більше зарібку матимеш. Ном. № 10660. Чи не однаковий хліб, де його заробити, — аби зарібок був чесний. Г. Барв. 142. Як отак він правуватиме та хазяйнуватиме, то ніякого заробу не буде ні йому, ні людям. Лубен. у.