Кв. II. 94. 6) Домашній праздникъ (крестины, свадьба и т. п.). Який же там завід? — Хрестини. На за́воді був. Підем на за́від. Черк. у. 7) Верхній край плавной сѣти, къ которому привязываются поплавки. Вас. 188. 8) Родъ понятыхъ или экспертовъ, въ количествѣ пяти и болѣе человѣкъ, которыхъ потерпѣвшій убытокъ отъ потравы хозяинъ приглашаетъ (заво́дить за́від) для освидѣтельствованія на мѣстѣ размѣровъ причиненныхъ убытковъ; за́від можетъ самостоятельно постановить рѣшеніе. Чуб. VI. 79. 9) У за́води. Во весь карьеръ. А брат уже летить у заводи тих двох гостей зострічати. Федьк.
Заві́дати. См. Завідувати.
За́відка, ки, ж. Въ пловучей сукновальнѣ, помѣщаемой на лодкахъ: передняя, меньшей величины лодка, на которую упираются валы колесъ. Вас. 173.
Заві́дній, я, є. 1) Захожій. Хиба я завідня? я тутейша. НВолын. у. 2) = Забіжний. Вас. 187.
Завідня́, ні́, ж. Бревно, которымъ поворачиваютъ вѣтряную мельницу. Полт. г.
Завідомити. См. Завідомляти.
Завідомля́ти, ля́ю, єш, сов. в. заві́домити, млю, миш, гл. 1) Заявлять, заявить. Мого хлопця можна приняти й тепер до школи, бо він завідомлений, дарма що прийому нема тепер. Черк. у. 2) Извѣщать, извѣстить.
Заві́дування, ня, с. 1) Провѣдываніе. 2) Отвѣдываніе.
Заві́дувати, дую, єш, сов. в. заві́дати, даю, єш, гл. 1) Навѣщать, навѣстить, провѣдывать, провѣдать. Нехай мене той завіда, що в полі обіда. Чуб. V. 13. Як на ту ж пеню і стара Чайчиха не завідає нас. МВ. II. 122. 2) Отвѣдывать, отвѣдать. Або води завідаю, або петлі на шию. Ном. № 4086.
За́відця, ці, м. Завѣдывающій, руководитель; подрядчикъ. Властитель такого ліса наймає собі за́відцю — чоловіка, який би усю роботу у лісі (рубати ліс) на себе перебрав; завідця годить собі леґінів. Шух. I. 173.
За́відь, воді, ж. Въ выраж.: чо́боти зши́ти під за́відь, т. е. такъ, что каблукъ пришитъ дратвою, образующею рубецъ сверху надъ каблукомъ. Черном.
Завідьмува́ти, му́ю, єш, гл. Околдовать. Дочку завідьмувала якась ледащиця.
Заві́жкати, каю, єш, гл. Завозжать. Завіжкав коні. НВолын. у.
Заві́з, во́зу, м. Привозъ, подвозъ зерна на мельницу; также подводы, привезшія зерно, и тѣснота, ими производимая. Вперше бачу, щоб такий завіз був. НВол. у. Коло млина вештались люде, зносили з возів мішки млива, пірнали в темноті дверей і знов вертались до возів. Завозу стояло дуже багато. Левиц. I. 373.
Завізне́нько, нар. Ум. отъ заві́зно.
Заві́зний, а, е. Имѣющій много дѣла, работы. Чи ви завізні? може б мені чоботи пошили? НВолын. у.
Заві́зник, ка, м. Привозящій зерно на мельницу для помола.
Заві́зно, нар. Много привоза зерна въ мельницу. На нашому млині так завізно, що не поспішишся молоти. Употребляется также и въ значеніи много работы вообще. Іздили наші коні кувать, та кажуть, — завізно. Мнж. Прийшов пізно, аж завізно. Ном. № 1802. Ум. Завізне́нько. Аф.
Заві́й, во́ю, м. Повязка: чалма.
Заві́йка, ки, ж. = Намітка. Гол. Од. 70. Въ Буковинѣ это также и дѣвичье покрывало. Гол. Од. 71.
Заві́йна, ни, ж. 1) Болѣзнь: сильная рѣзь въ животѣ. Перша каже: у небоги пристрітні уроки; друга плеще: їй завійна всунулася в боки. Мкр. Н. 4. 2) Мятель. Мнж. 180.
Заві́йниця, ці, ж. = Завійна 1. Бодай тебе взяла завійниця! Ном. № 3724. Троянські плакси тут ридали, як на завійницю кричали. Котл. Ен. VI. 43.
Завійтува́тися, ту́юся, єшся, гл. Зазнаться, будучи ві́йтом.
Завікува́ти, ку́ю, єш, гл. Остаться навѣки, навсегда, закончить жизнь. Не вернусь уже на свої краї, тут уже десь завікую. В покритках мабуть вона й завікує. Харьк.
Заві́лькуватий, а, е. О деревѣ: съ волнистыми извилинами. Вас. 145.
Заві́рити. См. Завіряти.
Заві́рки, рок, ж. мн. Огорожа изъ колышекъ или древесныхъ вѣтвей. Вх. Лем. 414.
Заві́рчування, ня, с. Обвиваніе, обворачиваніе, закутываніе.
Заві́рчувати, чую, єш, сов. в. заверті́ти, верчу́, ти́ш, гл. 1) Обвивать, обвить тканью, бумагой и пр., заворачивать, завернуть, обертывать, обернуть. Не лізь на колодку, бо заб'єш головку, та буде боліти, нічим завертіти. Макс. (1349) 103. Мені, дівко, та пришиють квітку, тебе, дівко,
