Словарь української мови
Борис Грінченко
З
завіряти
Берлін: Українське слово, 1924

Завіря́ти, ря́ю, єш, сов. в. заві́рити, рю, риш, гл. Увѣрять, увѣрить. Мене завірили люде, що тебе нема вже на сім світі. Стор. М. Пр. 54.