Чуб. I. 282. Ум. Горі́лонька, горі́лочка. Грин. III. 681.
Горілча́ний и горільча́ний, а, е. 1) Водочный. Там бочка горілчана. Ном. № 8628. Не любить бджола й духу горільчаного. Сим. 202. 2) Горільча́ний брат. Собутыльникъ. Черк. у.
Горі́льня, ні, ж. Винокурня, винокуренный заводъ. Рудч. Чп. 124.
Горіне́ць, нар. Вверхъ лицемъ, навзничь. Угор. Он в тотій труні горінець лежит. Драг. 268.
Горі́ння, ня, с. Горѣніе.
Го́рість, рости, ж. Горечь (о вкусѣ). Треба варити ці коренці, поки з їх горість вийде. Черниг.
Горі́ський, а, е. Верхній. См. Горі́шній. Kolb. I. 92.
Горі́ти, рю́, ри́ш, гл. 1) Горѣть. Коли Бог не годить, то й огонь не горить. Ном. № 14. Без підпалу й дрова не горять. Ном. № 3298. Гори́ть, як сліпи́й ди́виться, — совсѣмъ не горитъ. Ном. № 7566. Як мо́кре гори́ть. Плохо, вяло идетъ работа, дѣло. Ном. № 10909. Шку́ра гори́ть (на кому). Горячій, непосѣдливый (кто). Г. Барв. 320. 2) Быть въ жару, имѣть повышенную температуру (о больномъ). Болітимеш, горітимеш, смерти бажатимеш. Чуб. V. 186. 3) Блестѣть, горѣть. Погас місяць, горить сонце. Шевч. 127. Базари, де військо, як море червоне, перед бунчуками бувало горить. Шевч. 149. Надо мною з своєю божою красою гориш ти, зоренько моя. Шевч. 620. 4) Пылать желаніемъ, сильно желать чего. До кужіля рука болить, до горілки душа горить. Нп. Черк. у. 5) Горю́-горю́ пень. Присловье въ игрѣ въ щітки. Чуб. III. 93.
Горі́тися, ри́ться, гл. безл. = Горіти 1. Як не ладиться, то й в печі не гориться. Ном. № 1700.
Горі́х, ха, м. Орѣхъ (плодъ). Сім міхів оріхів. Ном. № 9207. 2) Орѣшина, орѣховый кустъ, орѣховое дерево. Ой у лісі на горісі сорока зависла. Чуб. III. 133. Ум. Горі́шенько, горі́шечко, горі́шок. Грин. III. 407.
Горі́ховий, а, е. Орѣховый. Горіхова лушпайка. Ой піду я у вишневий садочок та вирву горіховий листочок. Грин. III. 349. Сіделечко горіхове. Чуб. V. 305.
Горі́ше, нар. = Горійше. Ой горе, горе калині при долині, а ще й горіше сироті на чужині. Грин. III. 415.
Горі́шенько, ка, м. Ум. отъ горіх.
Горі́шечок, чка, м. Ум. отъ горіх.
Горі́шина, ни, ж. 1) Орѣховое дерево, орѣховый кустъ (въ послѣднемъ значеніи чаще употребляется: ліщина). Липки, горішина, соснина. Котл. Ен. VI. 21. 2) Раст. а) Coronilla varia. Лв. 98. б) Trifolium rubens. Лв. 102. См. Головайчик.
Горі́шній, ня, нє. 1) Верхній, наверху находящійся. Подивиться козак Нечай в горішню кватирку. Гол. I. 8. Горішній навій. МУЕ. III. 17. Камінь у млині буває горішній і долішній. Каменец. у. Горішній одвірок над хатніми дверьми. ЕЗ. V. 204. 2) Выше по теченію лежащій. 3) О вѣтрѣ: сѣверный (на Днѣпрѣ). Мнж. 148. Сѣверо-восточный (Кубань). О. 1862. V. Кух. 37. Горі́шній бік у полотні́. Лицевая сторона полотна, которая при вышиваніи обращена къ швеѣ. Шух. I. 154. 4) Чердачный. Горішнє вікно. 5) Горі́шня ха́та. Та изъ хат (комнатъ), которая находится въ сторону горъ (въ подгорныхъ мѣстностяхъ). Шух. I. 95.
Горішня́к, ка́, м. Сѣверный вѣтеръ. Браун. 6.
Горішня́нин, на, м. Живущій на верхнемъ концѣ села. Фр. Пр. 72.
Горішок, шка, м. 1) Ум. отъ горіх. 2) Раст. а) — бі́лий. Trifolium montanum L. Шух. I. 22; б) — черво́ний. Trifolium pratense. Шух. I. 22. 3) Родъ игры въ мячъ. О. 1861. XI. Св. 36.
Горі́ще, нар. Выше. Їк узіли Мирін Штолу та з собов горіщ. ЕЗ. V. 34.
Горла́й, лая́, м. Человѣкъ съ сильнымъ голосомъ. Мнж. 178. См. Горлань.
Горла́нка, ки, ж. = Горло. ЕЗ. V. 57.
Горла́нь, ня́, м. Крикунъ. Чи по неволі, чи по волі? Кричить аркадський їм горлань. Котл. Ен. V. 11.
Горла́ти, ла́ю, єш, гл. Кричать, горланить. Каменец. у. Гн. II. 144. Черезчуръ громко пѣть. Мнж. 178.
Горла́тий, а, е. 1) Крикливый, горластый. Цитьте, цитьте, горлатії ворони. К. ЧР. 297. Мовчи бо, жуінко, не будь така горлата. Чуб. II. 348. 2) О ружьѣ, горшкѣ и пр.: имѣющій широкое отверстіе, широкогорлый. Покрепились, підвеселились ми з дідом із того високого горлатого джбану. Г. Барв. 180. 3) О мереж-
