говорами отбивать, отбить, отстранить одного отъ другого. Відсудилисьте мого друга від мене. Грин. III. 251. Нема того, що любила, і немає, і не буде — одмовили вражі люде, одраїли, одсудили, щоб ми в парі не ходили. Грин. III. 179.
Відсу́нути, ся. См. Відсувати, ся.
Відтава́ти, таю́, є́ш, сов. в. відта́нути, ну, неш, гл. Оттаивать, оттаять.
Відтага́нити. См. Відтаганювати.
Відтага́нювати, нюю, єш, сов. в. відтага́нити, ню, ниш, гл. Снимать, снять съ тренога котелокъ съ варящейся пищей. Чи вже кашу відтаганювати?
Відта́к, нар. Потомъ, затѣмъ. Треба привітати, відтак його до хатоньки миленько просити. Гол. III. 464. Треба Богу ся помолити, відтак на войну йти. Гол. I. 11.
Відта́ль, лі, ж. Время, когда снѣгъ весною таетъ.
Відта́нути. См. Відтавати.
Відтепе́р, нар. Съ этого времени, отнынѣ. Чого це ви лежите? — Хиба я одтепер лежу? І! вже багато діла застоялось, одколи я лягла. Кіев. у.
Відте́плий, а, е. Оттаявшій. Вже травичка блищала з землі одтеплої. МВ. (О. 1862. I. 72).
Відтеплінь, ні, ж. Оттепель. Міусск. окр.
Відтера́ти, ра́ю, єш, сов. в. відте́рти, відітру́, реш, гл. Оттирать, оттереть.
Відте́рпіти. См. Відтерплювати.
Відте́рплювати, люю, єш, сов. в. відте́рпіти, плю, пиш, гл. Вытерпливать, вытерпѣть за что либо. За все ми одтерпіли. МВ. (О. 1862. III. 46).
Відте́рпітися, плюся, пишся, гл. Натерпѣться.
Відте́рти. См. Відтерати.
Ві́дти, нар. Оттуда. Бодай туди не дойшло і відти не прийшло. Ном. № 3767.
I. Відтика́ти, ка́ю, єш, сов. в. відіткну́ти, ну́, не́ш, гл. Откупоривать, откупорить, открывать, открыть. Відіткни пляшку. Одіткнув верх. Рудч. Ск. I. 182.
II. Відтика́ти, ка́ю, єш, сов. в. відти́кати, ти́чу, чеш, гл. 1) Обдергивать, обдернуть. Відтич спідницю, бо ходиш підтикана як чапля. 2) — ко́пи. Отмѣчать копны, втыкая въ нихъ палки? Ном. № 10175.
Відтика́тися, ка́юся, єшся, сов. в. відіткну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Откупориваться, откупориться. Чоп як відіткнувся, вода й забулькотіла. Стор. I. 82.
Відти́н, ну, м. Отрѣзываніе, отрубываніе, отпиливаніе. Шух. I. 177.
Відтина́ти, на́ю, єш, сов. в. відтя́ти, дітну́, не́ш, гл. Отсѣкать, отсѣчь, отрубливать, отрубить. Вона йому голову відтяла. Рудч. Ск. Відтя́ти пе́лену. Отрѣзать подолъ — наказаніе женщинѣ за прелюбодѣяніе. А з Марсом чи давно піймавши, Вулкан їй пелену відтяв? Котл. Ен. VI. 12. Річ відтяло́ (кому́, у ко́го). Не въ состояніи заговорить, отняло языкъ. Мир. ХРВ. 17.
Відтиска́ти, каю, єш, сов. в. відти́снути, ну, неш, гл. 1) Отдавливать, отдавить. 2) Отодвинуть, оттиснуть. Пручались цікаві, щоб ближче, — їх знов одтискали далі. МВ. (О. 1862. I. 101). Молодиць і дівчат одтиснули далі. МВ. (О. 1862. I. 101).
Відтів, нар. = Відті́ль. Гол. I. 175.
Відті́ль, відтіля́, нар. = Ві́дти. В три вирви вигнали відтіль. Котл. Ен. I. 16. Він відтіля не втече. Рудч. Ск. II. 108.
Відтобу́рчити, чу, чиш, гл. = Видстовбурчити. Окунь одтобурчить пірця та хвостом повернеться, то щука й не візьме. Рудч. Ск. II. 112.
Відто́вкувати, кую, єш, сов. в. відтовки́, вчу́, че́ш, гл. 1) Оканчивать, окончить толочь. 2) Отрабатывать, отработать толченіемъ. 3) Только сов. в. Отбить. Треба йому відтовкти боки, щоб другий раз глядів лучче телята. Васильк. у.
Відто́ді нар. Съ тѣхъ поръ. Відтоді та полонина вівчарева звеся. Млак. 100.
Відтопи́ти, ся. См. Відтоплювати, ся.
Відто́плювати, люю, єш, сов. в. відтопи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Отогрѣвать, отогрѣть въ печи сметану, простоквашу, чтобы сыворотка отдѣлилась. Відтопила сиру глечик. Харьк. 2) Отваривать, отварить. А забудьків одтопивши, підмостить напиться, то й не стане за ледащо любочка нудиться. Мкр. Н. 5.
Відто́плюватися, лююся, єшся, сов. в. відтопи́тися, плю́ся, пишся, гл. 1) Растапливаться, растопиться, переплавиться. 2) Выплавляться, выплавиться. 3) Отвариваться, отвариться.
Відтопта́ти. См. Відто́птувати.
Відто́птувати, тую, єш, сов. в. відтопта́ти, пчу́, чеш, гл. Оттаптывать, оттоптать, истоптать (обувь, ноги). Ми вже й
