Словарь української мови (1924)/відсувати
| ◀ відступця | Словарь української мови В відсувати |
відсуватися ▶ |
|
Відсува́ти, ва́ю, єш, сов. в. відсу́нути, ну, неш, гл. 1) Отодвигать, отодвинуть, отсовывать, отсунуть. Потихеньку к двору приїзжає, помаленьку віконце одсуває. Чуб. V. 55. Не будуть та кватирочки відсувати. Мет. 154. 2) Отсрачивать, отсрочить (назначенное время, срокъ). Я йому винен був гроші, так ото просив його, — ну він і одсунув строк на далі. Новомоск. у.