Словарь української мови
Борис Грінченко
В
відтіль
Берлін: Українське слово, 1924

Відті́ль, відтіля́, нар. = Ві́дти. В три вирви вигнали відтіль. Котл. Ен. I. 16. Він відтіля не втече. Рудч. Ск. II. 108.