Відкопати, ся. См. Відкопувати, ся.
Відкопи́лити, лю, лиш, гл. Оттопырить (о губѣ). Оце! відкопилив губу! Васильк. у.
Відко́пування, ня, с. Откапываніе.
Відко́пувати, пую, єш, сов. в. відкопа́ти, па́ю, єш, гл. Откапывать, откопать. Щоб ці гроші відкопали такі руки, які закопали. Чуб. I. 98.
Відко́пуватися, пуюся, єшся, сов. в. відкопа́тися, па́юся, єшся, гл. Откапываться, откопаться.
Відкоси́ти. См. Відкошувати.
Відкоси́тися, шу́ся, сишся, гл. Окончить косьбу.
Відкоти́ти, ся. См. Відкочувати, ся.
Відко́чувати, чую, єш, сов. в. відкоти́ти, кочу́, тиш, гл. Откатывать, откатить. Він тоді його відкотив аж до лісу. О. 1862. I. 33.
Відкочува́ти, чу́ю, єш, гл. Откочевать. Татаре.... одкочували собі геть у.... степи. К. Хмельн. 13.
Відко́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. відкоти́тися, кочу́ся, тишся, гл. Откатываться, откатиться. Яблучко від яблуньки не відкотиться. Ном. № 9304.
Відко́шувати, шую, єш, сов. в. відкоси́ти, шу́, сиш, гл. Косить, скосить, отрабатывая за долгъ.
Відкрада́тися, да́юся, єшся, сов. в. відкра́стися, дуся, дешся, гл. Уходить, уйти украдкой. Мене мати лає, гулять не пускає, ой я відкрадуся да й нагуляюся. Чуб. V. 542.
Відкра́ювати, кра́юю, єш, сов. в. відкра́яти, кра́ю, єш, гл. Отрѣзывать, отрѣзать. Соро́чку відкра́яти. Отрѣзать полотна на сорочку. Левиц. КС. 60.
Відкрива́ння, ня, с. Открываніе.
Відкрива́ти, ва́ю, єш, сов. в. відкри́ти, кри́ю, єш, гл. Открывать, открыть; обнаруживать, обнаружить. Прийшла його мила, китайку відкрила. Нп. Я ж тобі всю правду відкриваю. Чуб. V. 825.
Відкрива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. відкри́тися, кри́юся, єшся, гл. Открываться, открыться.
Відкриття́, тя́, с. Откровеніе. Мені (Шевченкові твори) здались мов би якимсь одкриттям з неба. К. ХП. 12.
Відкришити, шу́, шиш, гл. Открошить.
Відкриши́тися, шу́ся, шишся, гл. Открошиться.
Відкрути́ти, ся. См. Відкручувати, ся.
Відкру́чувати, чую, єш, сов. в. відкрути́ти, чу́, тиш, гл. 1) Откручивать, открутить. Трохи голови не відкрутив із чубом. Стор. I. 191. 2) Отвинчивать, отвинтить.
Відкру́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. відкрути́тися, чу́ся, тишся, гл. Отдѣлываться, отдѣлаться. Став думати, як би то від них відкрутитись. Кв. I. 255.
Відкудо́вчити, чу, чиш, гл. Поколотить. Опісля насилу люде виволокли з кімнати, так він його відкудовчив.
Ві́дкуп, пу, м. 1) Откупъ. Не раз із селами й церкви ім на одкуп оддавали. К. ЧР. 10. 2) Выкупъ. МУЕ. III. 117.
Відкупа́ти, ся, гл. = Відкупляти, ся.
Відкупи́ти, ся. См. Відкупляти, ся.
Відкупля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відкупи́ти, плю́, пиш, гл. Откупать, откупить, выкупать, выкупить. З моря душу виймала, од гріхів одкупляла. Чуб. V. 849. Я б рад одкупити батьківське гніздо, та Біг ма за віщо. Левиц. I. 422.
Відкупля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. відкупи́тися, плю́ся, пишся, гл. Откупаться, откупиться. А я смерти не боюся я від смерти одкуплюся. Чуб. V. 1093 Наша душа гріхів довіку не відкупиться. АД. I. 108.
Відкупне́, но́го, с. Выкупъ. МУЕ. III. 117.
Відкупни́й, а́, е́. Откупленный, выкупленный. Відкупні́ куми́. Мужчина и женщина, которые, въ случаѣ если дѣти въ семьѣ мрутъ, для сохраненія жизни ребенка, приглашаются его родителями (черезъ шесть недѣль послѣ его рожденія и уже послѣ крещенія) быть второю парою кумовьевъ, при чемъ кумъ даетъ деньги, кума — крижмо; впослѣдствіи ребенокъ родителями выкупается у этихъ кумовьевъ. Мил. 22. Мнж. 183.
Відкупо́вуватися, вуюся, єшся, гл. = Відкуплятися.
Відкуси́ти. См. Відкушувати.
Відку́шувати, шую, єш, сов. в. відкуси́ти, шу́, сиш, гл. Откусывать, откусить. Собака собаці хвоста не одкусить. Ном. № 7954.
Відла́зити, жу, зиш, сов. в. відлі́зти, лі́зу, зеш, гл. Отползать, отползти.
Відлама́ти. См. Відламувати.
Відла́мувати, му́ю, єш, сов. в. відлама́ти, ма́ю, єш, гл. Отламывать, отломать.
Відлата́ти, та́ю, єш, гл. Отколотить. Відлатав я йому боки.
