Словарь української мови (1924)/відкручувати

Словарь української мови
Борис Грінченко
В
відкручувати
Берлін: Українське слово, 1924

Відкру́чувати, чую, єш, сов. в. відкрути́ти, чу́, тиш, гл. 1) Откручивать, открутить. Трохи голови не відкрутив із чубом. Стор. I. 191. 2) Отвинчивать, отвинтить.