Словарь української мови (1924)/відкочувати

by Борис Грінченко

◀ відкотити

Словарь української мови Борис Грінченко В відкочувати

відкочуватися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Відко́чувати, чую, єш, сов. в. відкоти́ти, кочу́, тиш, гл. Откатывать, откатить. Він тоді його відкотив аж до лісу. О. 1862. I. 33.

Відкочува́ти, чу́ю, єш, гл. Откочевать. Татаре.... одкочували собі геть у.... степи. К. Хмельн. 13.