Веретільник, ка, м. 1) Змѣя мѣдяница, Anguis fragilis. Вх. Пч. I. 16. 2) Ящерица. Вх. Лем. 396.
Вереті́льниця, ці, ж. 1) = Веретільник. Вх. Пч. I. 16. 2) Родъ рыбы. Шух. I. 24. 3) Злая женщина.
Вереті́нник, ка, м. 1) Часть ручно́го млина́. Шух. I. 103. 2) Снарядъ, употребляемый при сматываніи нитокъ съ веретена на мотови́ло: на четырехугольной деревянной подставкѣ — ла́виці стоятъ вилки — розсо́ха, которыя своимъ хвосто́м укрѣплены въ подставкѣ; на верхніе концы розсо́х надѣта дощечка — прави́ло, имѣющая, кромѣ двухъ отверстій для концевъ вилокъ, еще и третье посрединѣ; веретено съ напряденными на него нитками вставляется такъ, что тупой его конецъ упирается въ мѣсто, гдѣ выходятъ вилки, а острый — въ среднее отверстіе — прави́ло; если тянуть за конецъ нитки, то веретено вращается и нитка разматывается. Шух. I. 149.
Вереті́нце. См. Веретенце.
Вере́тка, ки, ж. Ум. отъ вере́та.
Вере́то, та, м. = Пілка 3. Вх. Пч. II. 21.
Вере́ття, тя, с. 1) Тряпье, хламъ. 2) Кругъ сноповъ въ стогѣ. Александров. у.
Вере́тяний, а, е. Дерюжный; подобный дерюгѣ. У своїй веретяній свитині. Г. Барв. 22.
Вере́чи, ве́ржу, жеш, гл. Бросить, кинуть. Угор. Волілась мя в болото веречи, ніж мя мали вояки стеречи. Гол. I. 137.
Вереща́ка, ки, м. Крикунъ, пискунъ.
Вереща́ння, ня, с. Рѣзкій крикъ, визгъ.
Вереща́ти, щу́, щи́ш, гл. Рѣзко, пронзительно кричать, визжать, пищать. І кричить, верещить, против діда не мовчить. Нп. Жаба кричить, верещить, а кухарь на рожні до кухні її тащить. Ном. № 1222.
Вере́я, ре́ї, ж. Ось, на которой ходитъ дверь; столбъ, на который навѣшены ворота. КС. 1882. IV. 171. Поставивши ворота з вереями. К. Іов. 85.
Верже́т, ту, м. = Левержет. Накрутять оце вержет, аж стирчить, мов у квока чубик. Сим. 230.
Верзи́ця, ці, ж. Пустомеля. Верзи, верзице, покуль верзеться. Ном. № 13013.
Верзі́кати, каю, єш, гл. = Верзякати.
Верзі́ння, ня, с. Болтовня, пустые разговоры. А що як справді нападуть на нас розбійники?… — Не бійсь, моє серце: то усе верзіння. МВ. III. 130.
Верзти́, зу́, зе́ш, гл. Говорить вздоръ, болтать, плести, пустомелить. Великий крик всі підняли і всяку всячину верзли. Котл. Ен. Стара собако, де б молиться, верзеш тут погань. Шевч. 159. Іван Уласович і не слуха, що вона йому верзе. Стор. I. 208.
Верзти́ся, зе́ться, гл. безл. Грезиться. Як снеться, то й верзеться. Ном. № 11349. Ой не спала я, все верзлась мені нічка темная. Шевч. 295.
Верзува́ти, зу́ю, єш, гл. Издѣваться. Испорч. коверзувати? Слово сомнительное: встрѣчено только въ одной пѣснѣ, помѣщенной въ соч. В. Шульгина: „Юго-западный край“ (1864). А там стали шкури дерти, як і спершу дерли, — цілий тиждень верзувати, як і верзували. (106).
Верзу́н, на́, м. Кожаный лапоть. Стор. М. Пр. 4. І так злиденно іскривився, що став похожим на верзун. Котл. Ен. VI. 81.
Верзя́кання, ня, с. Нескладная болтовня. Уже йому докучило слухати п'яне верзякання. К. ЧР. 67.
Верзя́кати, каю, єш, гл. Болтать, плести, молоть вздоръ. Верзякали вони таку дурницю. Ком. I. 53.
Веризу́б, ба, м. Рыба: веризубъ, Lenciscus Friesii. Браун. 28.
Верівча́ний, а, е. Веревочный. Волч. у. (Лободовск.).
Вері́нка, ки, ж. = Вереня. Лягають спати, а вкриваються сіраками чи якою верінкою. Шух. I. 216.
Ве́ріс, су, м. Раст. Верескъ, Calluna vulgaris Salis. ЗЮЗО. I. 115.
Вері́я, рі́ї, ж. = Верея. Желех.
Верклю́г, га, м. Снарядъ для подвѣшиванія котелка надъ огнемъ (въ жилищахъ гуцульск. пастуховъ и пр.). Стовп — столбъ вращается, стоя у стѣны, въ каганці́ нижнимъ концемъ; вертикально къ нему вдѣланъ въ верхній его конецъ (такъ что выходитъ подобіе буквы Г) четырехгранный брусокъ дерева, назыв. собственно верклю́гом, вдоль котораго двигается берфе́ла (кужба) — пластинка съ крючкомъ на концѣ: одинъ конецъ берфе́ли проходитъ въ отверстіе верклю́га и поддерживается въ немъ чопо́м — колышкомъ, входящимъ въ отверстіе берфе́ли, а на крюкѣ другого конца виситъ котелокъ; благодаря ряду отверстій для колышка вдоль бер-
