Словарь української мови (1924)/правило

by Борис Грінченко

◀ правилля

Словарь української мови Борис Грінченко П правило

правильце ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Прави́ло, ла, с. 1) Руль. Мнж. 179. Човен без весла й правила. Морд. II. 36. 2) Часть сапожной колодки, клинообразные куски дерева, вставляемые въ голенище. Вас. 161. Де узявся швець і кравець, приніс шило і правило, ще й дратви кінець. Грин. III. 660. 3) Часть походю́чої сту́пи. См. Ступа. Шух. I. 162. 4) Часть олі́йниці. (См.). Шух. I. 163. 5) Часть веретінника. (См.). Шух. I. 149. 6) Въ деревянной стѣнѣ: бревно, идущее право (прямо) отъ угла до угла, не прерываемое окнами или дверями. Шух. I. 90, 91.