Вереду́ха, хи, ж. = Вередійка. Уман. II. 8. Ум. Вереду́шка. Аф. 313.
Вереза́ти, жу, жиш, гл. Скрипѣть. Аби входовими дверима за єдно не верезати, не рипати, кладуть… Шух. I. 94.
Веремі́й, мі́я, м., веремі́я, мі́ї, ж. 1) Кутерма, суматоха, смятеніе. Всі веремію підняли. Котл. Ен. III. 8. Не краще було й товаришам Гонти: і їх четвертували по городах і містечках, і їх голови, руки і ноги розвішували по перехрестях. Попався у сю веремію і наш дідуган Тарасович. Стор. I. 252. Пастухи в ту ніч, як народився Христос, вздріли й велику веремію на небі. Старод. у. Крути́ти веремія, веремі́ю. Дѣлать быстрыя нападенія, атаки, нападать то здѣсь, то тамъ. Потебн. III. 67. К. ЧР. 423 Ніхто краще його не ставав до бою, ніхто не крутив ляхам такого веремія. К. ЧР. 13. Крутять в полі веремія делібаші кіньми. К. МБ. XI. 142. Як зачав він веремія крутити: то шарпне, то сіпне, то кусне мене, аж гірко мені стало. Канев. у. Крути́ти мі́зком веремі́ю. Измышлять, задумывать хитрости. Потебен. III. 67. Я вже трохи й догадуюсь, яку він крутить мізком веремію. Шереперя, купала на Йвана. 22. Сказа́ти веремі́ю. Сказать нѣчто. Сказав би веремію, та здумав, що говію. Ном. № 3583.
Вере́м'я, м'я, с. Хорошая погода. Шух. I. 81, 189. По слоті верем'я. Фр. Пр. 146.
Вере́нва, ви, ж. Рядъ сноповъ въ одоньяхъ. Чуб. VII. 575.
Вере́ня, ні, ж. Маленькая верета. Kolb. I. 69. Ум. Вере́н(ь)ка. У нас не суть веренки, лем тоненькі плахотки. Гол. IV. 407.
Ве́рес, су, м. Раст. = Веріс. Вх. Пч. I. 9.
Ве́ресень, сня, м. Сентябрь (мѣсяцъ). Желех.
Ве́реск, ку, м. Визгъ, крикъ. Левч. 62. Вереск у хаті. Фр. Пр. 146.
Верескле́п, пу, м. = Вересклет. ЗЮЗО. I. 123.
Верескли́вий, а, е. Крикливый. Желех. Левч. 62.
Верескотня́, ні́, верескотня́ва, ви, ж. = Вереск.
Вереску́н, на́, м. Крикунъ. Уман. II. 48.
Вереску́ха, хи, ж. Крикунья. Уман. II. 48.
Вере́снути, ну, неш, гл. Крикнуть рѣзко. Півень на призьбі на все подвір'я як вересне. Драг. 76.
Вере́та, ти, ж. 1) Дерюга. 2) Родъ шерстяныхъ разноцвѣтныхъ ковриковъ, которыми застилаютъ лавки, а иногда и столъ. Чуб. VII. 387. Kolb. I. 58. Дайте ж нам і постілку та й писані верети. Гол. II. 111. 3) Множество, куча. Верета горобців у просі. Фр. Пр. 147. Ум. Вере́тка.
Верете́нечко, ка, с. Ум. отъ веретено.
Верете́нитися, нюся, нишся, гл. Вертѣться какъ веретено.
Верете́нний, а, е. Относящійся къ веретену. Залі́зо верете́нне. Стропильное желѣзо, двухвершковой толщины. Вас. 199.
Верете́нниця, ці, ж. = Веретільник. Вх. Пч. II. 16.
Верете́но, на, с. 1) Веретено для пряденія. Чуб. VII. 410. Вас. 201. Позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти. Рудч. Ск. I. 178. На сорочку не напряла, веретін не було. Г. Барв. 45. Названія частей веретена въ Лебед. у.: острый конецъ — шпинь, утолщенная средняя часть — вузце́, зарубка послѣ нея — ши́йка, конецъ — п'ятка. (Залюбовск.). Гуцульскія названія: острый конецъ — спінь, утолщенная средняя часть — че́рево, зарубка послѣ нея — за́тинка, деревянный дискъ, надѣваемый на конецъ — ко́чальце, конецъ — гу́ска. Шух. I. 148. 2) Веретено, стержень какъ часть различныхъ снарядовъ и машинъ, напр. снаряда для пряденія шерсти (назв. тупого конца: гу́зка Вас. 153) и различныхъ ткацкихъ снарядовъ: ремісника́ (Шух. I. 257), снува́лки (МУЕ. III. 15), чо́вника (Шух. I. 258), шпу́лера (МУЕ. III. 14), пря́дки; также какъ часть слѣдующихъ машинъ: жо́рен (Шух. I. 146), млина́ ручно́го (Шух. I. 103), — водяно́го и вітряка́ (Kolb. I. 61; Мик. 481), кру́га гонча́рського (Вас. 179, Шух. I. 360—262) и пр. Ум. Верете́(і́)нце, верете́нечко.
Верете́нце, вереті́нце, ця, с. 1) Ум. отъ верете́но. 2) мн. Раст. Equisetum arvense. Вх. Лем. 396.
Вере́тина, ни, ж. Нитки для тканья вере́ти. МУЕ. III. 19.
Верети́ння, ня, с. ? Ні з того, ні з сього — веретиння. Ном. № 7003.
Вере́тище, ща, с. Рубище. Все веретище Остапове держалось тільки латками. Г. Барв. 22.
