Словарь української мови (1924)/черево
| ◀ черевко | Словарь української мови Ч черево |
черевуга ▶ |
|
Че́рево, ва, с. 1) Брюхо, животъ. Мовчанка не пушить і черева не дме, та ввесь гнів тушить. Посл. Чрево. Ріки води живої з черева його потечуть. Єв. І. VII. 38. 2) Часть рыболовнаго снаряда сак. Шух. I. 224, 228. 3) Утолщенная средняя часть веретена. Шух. I. 148. Ум. Черевко́, черевце́.