Словарь української мови
Борис Грінченко
Ш
шпинь
Берлін: Українське слово, 1924

Шпинь, ня, м. 1) Шипъ, нарѣзываемый на той части спицы, которая должна входить въ ступицу. Сумск. у. 2) Часть веретена. См. Веретено. 3) Часть моталки. Шпинь з витушки встроми на вулиці. Драг. 34.