VII. 282. Ум. Бу́нтик, бу́нтичок.
II. Бунт, ту, м. Бунтъ, возмущеніе, мятежъ. Бунт зрива́ти. Бунтоваться. Звели нам під москаля тікати, або звели нам з ляхами великий бунт зривати. АД. II. 114.
Бунтико́вий, а, е. Связанный въ пуки.
Бу́нтичок, чка, м. Ум. отъ бунт.
Бунтівни́й, а́, е́. = Бунтовливий. Желех.
Бунтівни́к и бунтовни́к, ка, м. Бунтовщикъ. К. ЧР. 411. Лихі бунтівники, перевертні щоденні. К. Псал. 177.
Бунтівни́ця, ці, ж. Бунтовщица, мятежница.
Бунто́вливий, а, е. Склонный къ бунтамъ, мятежамъ, мятежный. Ваші предки бунтовливі. К. Псал. 220. Бунтовливі піддані. Мир. ХРВ. 159.
Бунтовни́цтво, ва, с. Мятежность, бунтовство. К. ХП. 32.
Бунтовни́чий, а, е. Мятежническій, принадлежащій, свойственный мятежнику. Тугі шиї бунтовничі нахилив під мене. К. Псал. 42.
Бунтува́ння, ня, с. Возмущеніе, непокорность, мятежъ. Переказ.... про Мертве Море, що ніби під його водами сидять велетні за бунтування проти Бога. К. Іов. 56.
Бунтува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Бунтовать, бунтоваться. Не бунтуйте проти його, тяжко-важко покарає. К. Псал. 146. 2) Бунтовать, возмущать. Бунтує народ. Єв. Л. XXIII. 5.
Бунтува́тися, ту́юся, єшся, гл. Бунтоваться, возмущаться. Чого се так бунтуються народи? К. Псал. 2.
Бунча́ти, чу, чиш, гл. = Брунчати. Вх. Уг. 229.
Бунчу́жний, ного, м. Носитель гетманскаго бунчука. Бунчужний військовий. К. ПС. 5.
Бунчу́к, ка, м. 1) Одинъ изъ знаковъ гетманскаго достоинства: древко съ металлическимъ яблокомъ на концѣ, подъ которымъ свѣшивался лошадиный хвостъ. Козаки добре зробили: бунчук, булаву положили, Єврася Хмельниченка на гетьманство настановили. Мет. 398. Бунчуко́м, бунчука́ стоя́ти. Стоять вертикально? Ого, напрутив! так бунчуком (бунчука) і стоїть. Ном. № 13958.
Бунчукове́нко, ка, м. Сынъ бунчукового товариша. Желех.
Бунчуко́вий, а, е. 1) Относящійся къ бунчуку. 2) — това́риш. Почетное званіе, которымъ сначала украинскіе гетманы награждали сыновей генеральной старшини и полковниковъ, а позже, съ половины XVIII в., это званіе стали получать, при выходѣ въ отставку, полковники и чины полковой старшини. Б. товариші сопровождали гетмана въ походѣ, находясь під його бунчуком. Иногда сокращенно, безъ существительнаго: Бувають військові, значкові, і сотники, і бунчукові. Котл. Ен. III. 67.
Бу́нька, ки, ж. Глиняный сосудъ, родъ кувшина съ узкимъ горлышкомъ. Прил. у.
Буня́к, ка́, м. = Джміль. Желех.
Бура́, ри́, ж. Бурленіе воды. Тепер вода тихо йде коло каміння, бо мала, а як весною вода велика, то бура б'є тут. Екатериносл. у.
Буравий, а, е. Буроватый. Вх. Лем. 395.
Бура́к, ка́, м. и пр. См. Буряк и пр.
Бура́стий, а, е. = Буравий. Бурастий кінь. Вх. Уг. 329.
Бурачи́нка, ки, ж. Родъ кушанья. З листя буракового роб'ять бурачинку. МУЕ. I. 100.
Бурачки́, кі́в, м. мн. Раст. Cuscuta epilinum. Вх. Пч. II. 81.
Бура́чник, ка, м. Раст. Borrago officinalis L. ЗЮЗО. I. 114.
Бурбуля́нка, ки, ж. Картофельный супъ. Желех.
Бурда́, ди́, ж. 1) = Здирок. Вас. 157. 2) Родъ игры у мальчиковъ: а) попадаютъ камешками въ поставленную стоймя каменную плиту или кусокъ доски; выигрываетъ — дає́ бурду́ — свалившій плиту или доску. Шейк. Задам я тобі бурду! Задамъ я тебѣ трезвону! Шейк.
Бурде́й, де́я, м. 1) Землянка. Каменец. у. 2) Курная изба. Шух. I. 96, 111. 3) Публичный домъ. Желех. Ум. Бурде́йчик.
Бурді́й, дія, м. = Бурдей 1. Ге! так се хата! Так і єсть, хата, коли хатою можна звати бурдій, що тільки дах над землею, навіть вікон не видно. Св. Л. 27.
Бурдю́г, га, бурдю́к, ка́, м. = Бордюг 1. Чуб. V. 1086. О. 1862. X. 44. Вх. Зн. 4. Їхав чоловік рябими волами та найшов бурдюг з пирогами. Ни. Ніхто не наливає нового вина в старі бурдюки. Єв. Мр. II. 22. Бурдюки́ би́ти. Шалить. Ум. Бурдюжо́к. Вх. Зн. 4.
Буре́ки, ків, м. мн. Родъ прѣсныхъ пирожковъ. О. 1862. V. Кух. 36. Вареники
