Блисковий, а, е = Блискавчин? Переполохи.... блискові (заговоръ). Мил. М. 50.
Блискону́ти, ну́, не́ш, гл. Сверкнуть сильно. Грім як грякне, а блискавка як блисконе! Полт. Як здвигне старий брови, стисне уста тонкі та блисконе оком своїм чорним — ми вже з паніматкою ледві дишемо. МВ. II. 76.
Блискоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Блестѣть, сверкать. Річка ледві блискоче. МВ. (КС. 1902. X. 143).
Блискотли́вий, а, е. Сверкающій, блестящій. Желех.
Блиску́чий, а, е. Блестящій. К. Досв. 26. Очі поночі блищать блискучі. МВ. II. 176.
Бли́снути, ну, неш, гл. 1) Блеснуть, сверкнуть. Блиснем шаблями, як сонце з хмарі. Чуб. III. 277. Блисне булавою — море закипить. Шевч. Танцюючи, блиснула оком на Антося, — ще й так любенько. Св. Л. 205. Лиш блиснув та й уже го нема. На мигъ показался и ужъ нѣтъ его. Фр. Пр. 60. 2) Упасть. І дівка блиснула в подушки зовсім, мовляють, як мерцвя. Греб. 343. Як упала, то так і блиснула на цілу хату. Ном.
Блись, меж. выражающее блескъ, сверканіе. Ось розгулялося і сонце з хмари блись! Греб. 376. Вона сердешна туди, сюди, блись, блись очицями. Греб. 403.
Бли́хавити, влю, виш, гл. Тратить попусту время. Желех.
Блищавка, ки, ж. Phoxinus rivularis. Вх. Уг. 227.
Блища́к, ка́, м. Свѣтлякъ, Lampyris noctiluca. Вх. Пч. II. 27. (Шейк.).
Блища́ти, щу́, щи́ш, гл. Блестѣть. Що не вітроньки шумлять, ні водоньки блищать. Чуб. V. 852.
Блища́тися, щу́ся, щи́шся, гл. Свѣтить, блестѣть. Чуб. V. 39. Того рубля (срібного) положив на верха, щоби блищався. Чуб. II. 558. Ой у полі криниченька, в ні вода блищиться. Рудч. Чп. 88. Топірці блищаться на сонці. Федьк.
Блища́чий, а, е = Блискучий. O. 1861. XI. Св. 28, 29. Сю ніч у сні бачив я на небі хрест золотий ніби та блищачий. Каменец. у.
Бли́щик, ка, м. Блестка. Балт. у.
Бліди́й, а́, е́. Блѣдный. МВ. II. 12, 25. Біда, в кого жінка бліда, а в кого як калина, то й то лиха година. Посл. Канев. у. Ум. Бліде́нький, бліде́сенький.
Блі́дість, дости, ж. Блѣдность. Желех.
Блі́дний, а, е = Блідий.
Блі́днути, ну, неш, гл. Блѣднѣть. Батько наче не добачав, як мати блідла, як Катря плакала. МВ. II. 110. Зося то червоніла, то блідла. Левиц. I. 304.
Блідоли́ций, а, е. Блѣднолицый. Желех.
Блідо́та, ти, ж. Блѣднота, блѣдность.
Блідува́тий, а, е. Блѣдноватый. Левиц. Кс. 5. Листя дрібчасте, як на ясенові, тільки блідуватіше. Константиногр. у.
Бліх, ха, м. 1) Бѣленіе (полотна и пр.). Вх. Лем. 392. 2) Бѣлильня. Желех. Мали сад заводить за старим бліхом. КС. 1884. VIII. 723.
Бліха́рь, ря́, м. Бѣлильщикъ (полотна). Вх. Лем. 392.
Бліхо́вня, ні, ж. = Бліх 2. Желех.
Бліхува́ння, ня, с. Бѣленіе (полотна и пр.). Желех.
Бліхува́ти, ху́ю, єш, гл. 1) Бѣлить (ленъ, полотно). 2) Заковывать въ кандалы. Але Штолу молодого в кайдани бліхуют. ЕЗ. V. 230.
Блішити, шу, шиш, гл. = Бліхувати 1. Вх. Лем. 392.
Блішка, ки, ж. Ум. отъ блоха.
Блія́ти, лію́, єш, гл. = Блеяти. Там геть за лісом череда десь бліє. Федьк. I. 18.
Блони́ця, ці, ж. Крупъ (болѣзнь). Галиц.
Бло́ня, ні, ж. Часть поля. Желех.
Бло́ска, ки, ж. = Блощиця. Желех.
Блоха́, хи́, ж. 1) Блоха, Polex irritors. Блоха кусає, а за що — не знає. Ном. № 3118. 2) Родъ дѣтской игры. Ив. 54. Чуб. IV. 40. 3) — консисторська. Консисторскій чиновникъ. Св. Л. 134.
Блоховник, ка, м. Раст. Mentha Pulegium L. ЗЮЗО. I. 128.
Блохово́дниця, ці, ж. Имѣющая на себѣ много блохъ (преимущественно о кошкѣ, собакѣ). Лохв. у.
Блоша́нка, ки, ж. Ночная рубашка.
Блошня́, ні́, ж. Соб. Блохи.
Блощи́нник, ка, м. Раст. Ledum palustre. Лв. 99. См. Блощичник.
Блощи́ця, ці, ж. Клопъ. Ладона сплющив як блощицю. Котл. Ен. VI. 27. Ум. Блощичка.
Блощи́чий, а, е. Принадлежащій, свойственный клопу. Сим. 130.
Блощи́чка, ки, ж. Ум. отъ блощиця.
Блощи́чник, ка, м. = Блощинник. Лв. 99.
