Би́цька, ки, ж. Ум. отъ биця.
Би́цю-би́цю! меж. = биць-биць!
Бицю́ня, ні, ж. Ум. отъ биця.
Би́ця, ці, ж. Дѣтск. корова, теленокъ и вообще рогатый скотъ. О 1861. VIII. 8. Зійшли́ би́ці на ки́ці. Хозяйство пришло въ упадокъ. Фр. Пр. 27. Ум. Бицька, бицінька, бицюня. См. Биня.
Бич, ча́, м. 1) Палка. КС. 1883. IV. 773. Не біжить собака від калача, але від бича. Чуб. I. 279. Добрий бич запарив. Мнж. 105. 2) Било, короткая часть цѣпа, которою молотятъ. Киї запорожські — палічча не дуже довгі, неначе бичі у ціпів. Стор. II. 193. 3) Часть сукновальнаго песта, при помощи которой онъ поднимается. Мик. 481. Ум. Бичик.
Бича́, ча́ти, с. Бычекъ. Чаще во мн. ч. бича́та. Їде чоловік бичатьми маленькими. Гн. I. 96.
Бича́к, ка́, м. Ножъ съ небольшимъ черенкомъ. Угор.
Биче́чок, чка, м. Ум. отъ бичок. У тебе дві корови телилося, два бичечки родилося. Чуб. Запряжи бичечки. Грин. II. 69.
Би́чий, а, е. Бычій. Вас. 163.
Би́чик, ка, м. Ум. отъ бич.
Бичи́на, ни, ж. 1) Отъ бик. Говядина. Константиногр. у. 2) Отъ бич 1. Палка. Рудч. ЧП. 233.
Бичи́сько, ка, м. Ув. отъ бик.
Бичи́тися, чу́ся, чишся, гл. О коровѣ: имѣть случку. Гарно бичитися, та погано телитися. Ком. II. № 446.
Бичи́ще, ща, м. Ув. отъ бик.
Бичі́вка, ки, ж. Веревка, бичевка. О. 1862. ІХ. 61. Ум. Бичівочка.
Бичівни́к, ка, м. Въ дышловомъ возу: жердь, служащая для припряжки третьей лошади. Кінь на бичівнику. Вх. Зн. 3. Ум. Бичівничок.
Би́чка, ки, ж. = Багнітка. Вх. Пч. II. 37.
Бичня́, ні, ж. 1) Стадо воловъ. 2) Загонъ для воловъ. Звелів з бичні волів пригнати. Котл. Ен. III. 22.
Бичова́, ви́, ж. Припрягиваніе добавочныхъ лошадей или воловъ. Шейк.
Бичови́й, а́, е́. Припряженный въ добавленіе. См. Бичувати 1.
Бичо́к, чка́, м. 1) Ум. отъ бик. Бичок-третячок. Волъ трехлѣтокъ. Чуб. III. 346. 2) Рыба: а) = Бабець. Вх. Пч. II. 19. б) Gobius. Браун. 27. 3) Печной боровъ? Хата в його з рундучком і піч не з бовдуром, а так, як у панів, з бичком. Г. Барв. 424. 4) Мѣра водки, равная ½ четверти. Радом. у. 5) Мѣра лучины: два кубическихъ аршина. Радом. у. 6) = Сичик 2. 7) Родъ танца. Алв. 32.
Бичува́ння, ня, с. Отглагольное сущ. отъ бичувати.
Бичува́ти, чу́ю, єш, гл. 1) Припрягать къ одной парѣ лошадей или воловъ еще одну или нѣсколько впередъ, когда тяжело везти. Ком. II. № 114. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Мет. 460. 2) О судахъ: тащить на бичевѣ. Кіев.
Бичува́тися, чу́юся, єшся, гл. 1) = Бичувати 1. Ми раз у раз бичуємось, їдучи на цю гору. Подольск. г. 2) Быть тащиму на бичевѣ, идти на бичевѣ. Кілько берлинок і дубів з кавунами бичувалося по Дніпру. Левиц. Пов. 273.
Бичу́сь, бичу́ш, бичу́шка. Клички быка.
Биша́к, ка́, м. Сортъ крупныхъ астраханскихъ сельдей. Харьк. Мнж. 176.
Бишва́, ви́, ж. Въ кожевенномъ производствѣ: кадка, родъ ушата, въ которомъ уши вытянуты высоко вверхъ, а на продѣтой сквозь нихъ палкѣ вѣшается вымоченная кожа. Вх. Зн. 3.
Биши́ха, хи, ж. и пр. = Бешиха и пр.
Би́шки! меж. Окрикъ на телятъ. Мнж. 176.
Бия́к, ка́, м. = Бич 2.
Бі, сокращ. Біг, употребл. въ сложныхъ словахъ: помагай-бі. Помогай Богъ! Спаси-бі! Спасибо! Дасть-бі! Богъ дастъ. Дале-бі! Про́-бі!
Біб, бо́бу, м. 1) Раст. Бобъ, Vicia faba L. Чуб. V. 1157. 2) Да́ти бо́бу. Задать, поколотить. Як дам тобі бобу, то й крикнеш „пробу!“ [вмѣсто «про-бі»] Ном. № 3633. Взяв до́брого бо́бу. Былъ сильно побитъ. Чуб. II. 524. Дав йому бобу залізного ззісти. Застрѣлилъ? Задалъ непосильную задачу? Ном. № 4186. Ум. Бібик, бобик, бобок, бо́бичок. Ув. Бобище. ЕЗ. V. 149.
Бі́бка, ки, ж. 1) Пометъ въ шарикахъ: овечій, заячій, козій. Мнж. 176. См. Бибка. 2) Шарикъ маленькій. Ум. Бібочка.
Бі́блиця, ці, бібля, лі, ж. Родъ рыбы. Кіев. Ум. Бібличка.
Біблія и пр. См. библія и пр.
Бібни́к, ка, м. Трилистникъ.
Бібо́к, бка́, м. = Бібка. Черк. у.
Бібр, бобра́, м. Бобръ. Желех.
