Словарь української мови
Борис Грінченко
С
сичик
Берлін: Українське слово, 1924

Си́чик, ка, м. 1) Ум. отъ сич. 2) Комочекъ размельченнаго и поджареннаго для выжиманія масла коноплянаго сѣмени, — лакомство сельскихъ дѣтей. Зміев. у.