Словарь української мови (1924)/бик

by Борис Грінченко

◀ бийстрик

Словарь української мови Борис Грінченко Б бик

билень ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Бик, ка, м. 1) Быкъ (молодой, кастрированный). До чого бик навик, того і волом схоче. Фр. Пр. 27. Міняй бики на воли, аби дома не були. Чуб. I. 272. 2) — ди́кий = Олень. Вх. Пч. II. 6. 3) Насѣк. Lucanus cervus, жукъ олень. Вх. Пч. II. 27. 4) Прочный треножникъ, съ помощью котораго поднимаютъ мельничный камень. Чигир. у. 5) Родъ неподвижныхъ кандаловъ. КС. 1882. VIII. 263. 6) Родъ дѣтской игры. Ив. 47. Ум. Бичок, бичечок. Ув. Бичисько, бичище.